Шейнер був католиком. І не просто католиком, а єзуїтом. І не просто єзуїтом, а ректором єзуїтського колегіуму. Саме Шейнер побудував в 1613 році за схемою Кеплера телескоп, названий згодом на честь свого винахідника телескопом Кеплера. Також Крістоф вивчав астрономію, особливо сонячні плями.
Читайте також:
Крістоф Шейнер народився 25 липня 1575 року в невеликому селищі Маркт-Вальді, розташованому на півдні сучасної Німеччини. У 16 років юний Крістоф вступає в єзуїтську школу Святого Сальвадора в Аугсбурзі. Закінчивши її чотири роки по тому й отримавши звання ритора, Шейнер вирішує присвятити себе служінню Богу і 26 жовтня 1595 року вступає в орден єзуїтів. Наступні роки майбутній вчений здобуває освіту в семінарії та Інгольштадскому університеті, де вивчає філософію і математику.
У 1603 році з’являється його перший винахід – пантограф – пристрій для копіювання креслень. Завдяки популярності від цього відкриття, Шейнер опиняється серед привілейованих студентів, продовжуючи вивчати теологію в тому ж університеті. Згодом його призначають на посаду професора єврейської мови та математики (що включала тоді фізику з астрономією) в Інгольштадті. Пізніше він займає пост ректора єзуїтського колегіуму в Нейссе в Сілезії.
Головним же науковим захопленням Шейнером стає астрономія. У 1611 році він створює перший в історії геліоскоп – спеціальний телескоп для спостережень за сонцем. При цьому за основу свого приладу він взяв схему телескопа-рефрактора з двома опуклими скельцями, яку розробив Кеплер, замінивши звичайне скло на кольорове.
За допомогою свого винаходу в тому ж році Шейнер, незалежно від інших астрономів спостерігає й описує плями на Сонці. Знаючи про те, що заява про сонячні плями може викликати різку критику з боку церковних ієрархів, які дотримувалися в ті часи вчення Арістотеля про чистоту Сонця, Шейнер робить політичний хід. По-перше, він публікує повідомлення про відкриття під псевдонімом Апеллес (переклад німецького прізвища автора латиною). По-друге, на догоду своєму керівництву, Шейнер стверджує, що плями – це темні тіла, що обертаються навколо Сонця. Втім, погляди вченого на природу сонячних плям змінювалися з часом і, згодом, він прийшов до висновку, що плями – це западини на сонячній поверхні.
Галілей відреагував на дослідження Шейнером, написавши листа, в якому повідомив, що він, Галілей, відкрив сонячні плями ще в середині серпня 1610 року і потім не тільки показував їх багатьом, але і займався вивченням їхнього руху і змін. Між вченими розгорілася суперечка, якій судилося тривати довгі роки. Попри це Шейнер здійснив над сонячними плямами понад 2000 спостережень. Поряд з сонячними плямами він також відкрив факели на Сонці, визначив положення сонячного екватора і час обертання Сонця близько осі. До того ж ще в 1617 році він вперше висловив думку про те, що зменшення видимого вертикального діаметра Сонця і Місяця відбувається в результаті рефракції.
Ще одним з досягнень Шейнера стало удосконалення телескопа, який давав перевернуті зображення. Ввівши в наявну конструкцію додаткове, третє, скло, він сконструював прилад, що дає пряме зображення і дозволяє спостерігати за земними об’єктами. Так само як і Кеплер, Шейнер проявляє інтерес до загадки людського ока. Найважливішим зі своїх відкриттів в цій області він у 1619 році присвячує трактат «Oculus, hoc est fundamentum opticum» («Очі як основа оптики»). Особливу увагу вчений приділяє визначенню заломлювальних властивостей кожної з рідин, що входять до складу ока. Спостереження Шейнером привели до таких висновків: заломлювальні сили кришталика і рідкої вологи майже дорівнюють відповідно тим же силам скла і води; середину ж між ними займає заломлювальна сила склоподібної вологи.
Помер Шейнер 18 липня 1650 року в один рік з відомим французьким філософом і математиком Рене Декартом.
