Моя історія

Як я свої перші гроші заробив

Колись були такі зими, що мій дід, Вашай Іван Зотович, цілу зиму їздив на роботу і у справах на санях. Також дуже часто катав нас, своїх внуків, на санях під час зимових канікул, або коли нас наші батьки зимою “здавали” своїм батькам на вихідні.
Коли мені будо 11 років, дід дозволив мені працювати ціле літо в колгоспі на току. В колгоспі ім. Котовського він мав високу посаду. Хоча дід був віруючим і мав тільки 3 класи освіти, він вмів працювати з людьми та з тими матеріальними та колгоспними цінностями, які колгосп йому довірив.
Після того як я пропрацював перший місяць на току, одного ранку дід покликав мене і сказав: “Малий, сідай в коляску [мотоцикла], їдемо в сільраду”. Приїхавши в сільраду, дід повів мене до бухгалтера, щоб я отримав свої вперше в житті зароблені 11 рублів. Потім він повіз мене додому до баби Тані й похвалив мене перед нею, який я молодець, що справно працював цілий місяць і заробив 11 рублів.
Баба Таня теж мене похвалила, але нагадала, що якби Бог не дав мені можливість і здоров’я, то я не зміг би нічого заробити. І сказала, що саме менше, що я можу зробити, це підтримати служіння Богу і пожертвувати в церкву 1 рубль (майже десятина). В неділю баба Тана і дід Іван взяли мене з собою в церкву в Городок, де я з радістю поклав 1 рубль в тарілку під час збору пожертв.

Зараз мені майже 47 років, і кожен раз, коли я в церкві кладу в мішечок нашу десятину, я з великою вдячністю і теплотою в серці згадую діда Івана і бабу Таню, що так просто змогли мені пояснити, що моя пожертва на служіння в церкві – це найменше, що я можу зробити. А найбільше – це присвятити своє життя служінню Богу і людям.
Я також дуже вдячний діду, що він не сам привіз мені мною зароблені гроші (хоча зараз розумію, що в 11 років ти ще той працівник на току). Дід взяв мене в бухгалтерію і допоміг мені встановити перший і тепер перманентний зв’язок між роботою і заробленими грошима, при цьому нагадавши, що можливість заробляти і жертвувати – це не моя особиста сильна сторона, а дар Божий, який я маю цінити. А чому вас навчили ваші дід з бабою?
[sc name=”futerblock” ]

Сподобалось? Підтримайте Газета Слово про Слово на Patreon!
Become a patron at Patreon!

Привіт 👋 А ви уже підписані?

Підпишіться, щоб отримувати новини кожного вечора!

Підтримайте наших журналістів, пожертвуйте прямо зараз! Це дуже потрібний і гучний голос на підтримку якісної християнської журналістики в Україні. 5168 7574 2431 8238 (Приват)

Тарас Дятлик

Пошукач кафедри культурології НПУ імені М.П. Драгоманова, голова правління ГО "Євангельська акредитаційна теологічна асоціація", член Міжнародної ради по євангельській богословській освіті (в рамках Всесвітнього євангельського альянсу), член Наглядової ради асоціації "Богослови без кордонів", регіональний директор United World Mission (Overseas Council) по Східній Європі та Центральній Азії в області розвитку богословських освітніх систем. Випускник Донецького християнського університету й Evangelische Theologische Faculteit (Лувен, Бельгія) за спеціалізацією богослов'я Нового Завіту.

Схожі статті

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Back to top button