Християнська організація Open Doors вирішила опитати дітей з низки країн, де бути християнином небезпечно, як вони святкують Різдво.
Джерело: invictory
Іран: Айля
«Мені шкода, але я не можу показати вам своє обличчя. Це було б небезпечно і для мене, і для батьків», – каже 10-річна Айля.
Айля живе в Ірані, де переходити до християнства з ісламу вважається злочином. Насправді вони святкують Різдво, але таємно.
«У школі я тримаю у секреті, що ми святкуємо Різдво. Як тільки діти дізнаються, що я християнка, вони розкажуть нашому шкільному керівництву, і нас можуть покарати, як вони цього побажають», – каже вона.
Щоб запобігти підозрі сусідів та влади, ми святкуємо Різдво у січні разом із днем народження Айли.
Сирія: Ахмад та Ліан
14-річний Ахмад та 10-річний Ліан можуть дозволити собі прикрашати ялинку відкрито. Багато християн покидають країну через громадянську війну, але християнський квартал на Різдво в їхньому місті Латакії поки що може сяяти різдвяними вогниками.
«У дідуся на Різдво ми їмо солодощі та інші смаколики», − говорить Ліан.
«Ми прикрашаємо ялинку та їмо святкову вечерю, – розповідає Ахмад. — Прогулюючись із друзями християнським кварталом, ми дивимося, як люди прикрашають будинки. А потім ми вечеряємо у ресторані».
Інші люди виявляють неповагу до їхньої віри. І саме в дрібницях Ліан та Ахмад помічають це: «Сусіди-мусульмани, щоб не дати нам спокійно відсвяткувати, шумлять і використовують дітей у дрібних гидотах, як, наприклад, постукати у двері та втекти».
Палестинські території: Марія та Софі
«Хіба може бути щось краще, ніж святкувати Різдво там, де все це починалося? – діляться 10-річна Марія та 7-річна Софі. – Ми радіємо, що живемо у Бейт Сахур, в містечку неподалік від Віфлеєму».
А ще вони запрошують відвідати церкву Непорочного Зачаття.
У місті, де народився Христос, сьогодні християни перебувають у меншості. Бути у меншості й так складно, до того ж керівники Палестини не налаштовані на мир з Ізраїлем.
Кенія: Мері
Слово, яке спадає на думку в дні святкування Різдва, – це «разом», пояснює 13-річна Мері. Після богослужіння ми разом святкуємо за столом, адже є ті, хто не має на домашнє свято грошей. Так ми сходимося разом і ділимося, щоби вистачило всім».
Богослужінням святкування не завершується, християни Кенії цього особливого дня діляться Словом Божим з іншими. Мері каже: «Цього дня ми ходимо по сусідах і розповідаємо про Бога. Іноді буває, що вас хтось штовхатиме і звинувачуватиме в чомусь, що ви не робили, або розповідати про вас неправду…».
Не зважаючи на це, вона ходить разом з іншими братами та сестрами цього особливого дня і розповідає про Христа.
Ірак: Лідія та Йосип
У християнському місті Каракошь, що в Іраку, на Святвечір у будівлі церкви яблуку ніде впасти. А будинок, де мешкає 11-річна Лідія з її сім’єю, прикрашений і всередині, і ззовні.
Місто, що нині сяє від різдвяних прикрас, лише кілька років тому було в духовній темряві. Повстанці так званого ІДІЛа захопили місто. Хтось втік, а ті, що залишилися, часто страждали від знущань, деяких убили.
Лідія почала готуватися до Різдва заздалегідь, з 1-го листопада. «На уроках християнської освіти нам нагадують про народження Христа. Щотижня ми маємо біблійні уроки, де спочатку вчитель читає текст, а потім ставить нам запитання, а ми на них відповідаємо».
Ефіопія: Хаві
Хаві каже: «Ми святкуємо Різдво, запалюючи свічки та приносячи їх до церкви. У церкві ми на свято Різдва багато співаємо». Дев’ятирічна Хаві дуже переживає, щоб її свічка не згасла.
Хаві та її сім’я живуть у мусульманському регіоні. Святкувати Різдво для тих, хто перейшов у християнство з ісламу, може бути небезпечним. Під час Різдва християни зазвичай йдуть до церкви, але для новонавернених це найбільш небезпечно, адже про це може дізнатися їхня мусульманська сім’я, а це призведе до того, що новонавернених можуть вигнати з дому чи міста, а можуть і побити.
Оскільки служіння отця Хаві полягає саме в тому, щоб допомагати тим, хто нещодавно перейшов у християнство, не змовкаючі загрози особливо посилюються на Різдво.
Лаос: Денг
12-річна Денг та її друзі запалюють різдвяні свічки. Уряд контролює все, що відбувається у церкві. Щоб стати проповідником або вчителем, слід отримати офіційну згоду, а на всі матеріали, які будуть використані на богослужінні, необхідно мати дозвільні папери. Таємна поліція відвідує богослужіння, підраховує кількість присутніх та все фіксує.
Попри контроль, атмосфера Різдва не зникає. Дівчата продовжують репетирувати різдвяний танець, який вони виконають на свято.
Читайте також:
«У нас Різдво святкується танцями, а з дорослими ми співаємо пісні та поклоняємось Богу», – каже Денг.
