У Біблії є чудова історія про те, як у часи голоду круки годували пророка Іллю. Попри важкий час Божий чоловік стабільно кожного ранку та вечора отримував хліб і м’ясо. Бог не змінився — Він і сьогодні може використати тварин, щоб врятувати людей у скруті. Як доказ — ця історія: як собака Жужа солдатів від голоду рятувала.
Узагалі вони збиралися стояти на позиції біля Донецька три дні. Проте вийшло інакше: через сильний ворожий обстріл їм довелося затриматися. Запасів їжі в бійців з 77-ї окремої аеромобільної бригади десантно-штурмових військ ЗСУ не вистачало. Трималися як могли: ділили один пайок на кількох. А ще до їхньої компанії доєдналася собака Жужа. Кличка банальна, але не собака. Вона жила на цій території й зраділа появі людей. Поки у воїнів було що їсти — перепадало і їй. Проте запаси танули на очах, тому Жужі стали діставатися лише крихти. А потім їжа взагалі закінчилася.
Саме тоді, коли закінчується людський ресурс, приходить час для дива. І таким дивом стала Жужа. Собака почала викопувати десь з-під землі свої «запаси» та приносити побратимам. Оскільки пайок не могла розірвати зубами, то приносила до ніг солдатів, щоб ті розірвали. Так Жужа принесла десь п’ять пайків за цих чотири-п’ять днів. Вдячні солдати чесно ділилися їжею зі своєю рятівницею. Та сама собака була не з простих: знайдену палку ковбаси з’їла, не поділившись ні з ким. Але їй можна пробачити…
На дев’ятий день бійці нарешті змогли відійти з позиції. Віддана Жужа пішла з ними. Довелося іти вісім кілометрів, а на кінець ще й почався обстріл. Один із солдатів навіть виніс чотирилапу на руках (вона боялася обстрілів), і так собака продовжила свій шлях з товаришами. До речі, найбільше Жужа подружилася з солдатом «Ласточкою». Поки що хлопець у лікарні, але згодом обіцяє забрати собаку до себе на Волинь.
Читайте також:
Ось така історія є реальним свідченням того, що на війні є місце для дива. І якщо потрібно, Бог використає для цього навіть чотирилапих.
