Книга Дій розповідає про перебування апостола Павла і тих, що були з ним, у Антіохії Пісідійській в час його першої місіонерської подорожі. І там, зокрема, читаємо: «По прочитанні Закону та Пророків наставники синагоги послали їм сказати: «Мужі брати, як маєте якесь слово втіхи (παράκλησις) для народу, скажіть» (Ді.13:15). Саме так називали проповідь в новозавітні часи: пара́клесіс − слово втіхи.
Так само називає свій твір також автор Послання до Євреїв. Наприкінці він зазначає: «Благаю вас, брати, прийміте це слово попередження (παράκλησις), бо ж я коротко написав вам» (Євр.13:22). Висновок очевидний: перед нами не просто лист, а записана проповідь. Загалом, до такої думки схиляється більшість біблеїстів.
Одне слово, якщо ви хочете відчути, як проповідували в ранній церкві, прочитайте за раз Послання до Євреїв, або ще краще, прослухайте його в аудіоформаті. Боюсь тільки, що багато сучасних книг із гомілетики та експозиційної проповіді доведеться після цього серйозно переписати.
Можна також проаналізувати проповіді в Книзі Дій, пам’ятаючи, звісно, що це не їхня стегограма, а короткі редакційні презентації Луки, або ще краще перечитати проповіді самого Ісуса в Євангеліях, які, попри авторську редакцію євангелистів, складені переважно з реальних логій Ісуса. І ви не знайдете там багато чого з того, що вважається особливо біблійним в багатьох книгах з гомілетики.
Читайте також:
До чого це все? Моя думка дуже проста: тип проповіді, який у гомілетичних підручниках часто вважається істинно біблійним є насправді витвором певної традиції, а не взятий безпосередньо зі Святого Письма. Ну, а добре це, чи погано – це вже інше питання. Одне можу сказати точно: не все те, що називається в християнстві біблійним насправді таким і є.
