Моя історія

Врятований!

Моє ім’я – Анатолій Щербаков. Родом я з Києва, найкрасивішого міста на Землі. Потопає в зелені каштанових алей, прикрашений квітковими клумбами й красивими фонтанами, населений добрими й чуйними людьми, на березі могутнього Дніпра це місто завжди було дороге мені й улюблене. Але і в такому прекрасному місці страждають душі, оскільки диявол і гріх всюди руйнують крихке щастя людей, що живуть без Бога. І прикладом тому може служити моє життя.

Ріс я сиротою і безпритульним. Батько загинув в 1945 році 11 травня, через 2 дні після Перемоги. Мати була молода і народила мене вже будучи вдовою. Горе її зломило, і жінка опустилася на «саме дно» – пияцтво, розпуста, всякий гріх… Так що з самого дитинства я опинився «на вулиці» нікому не потрібний.

І я пішов по стопах матері, пристрастився до випивки, паління і супутніх пороків з раннього дитинства. Бога я не знав і вважаю Його милістю те, що Він зберіг мене від в’язниці, хоча було за що…

Виховувала мене «вулиця», і я брав участь в різних витівках «босоногої шпани». Одного разу ввечері ми розклали на тротуарі «нечистоти» – гра полягала в тому, щоб з кущів спостерігати, як перехожі, часто молоді пари, «підривалися на наших бомбах». Було мені тоді років 5-6. І ось всі «бомби» спрацювали – всі, крім моєї. Я був сильно засмучений, з мене сміялися… Але тут хтось нас злякав, і ми щодуху кинулися навтьоки. Раптом (о, жах!) я на чомусь послизнувся і впав на свою ж «бомбу» животом і «по вуха» виявився у своєму ж лайні. Вся наша «братва» сміялася з мене, я був в сльозах, але раптом зрозумів, що якась Вища Сила покарала мене за лиходійства.

Подібний випадок стався, коли я був уже підлітком, навчався в ФЗУ. Одного разу йду по території училища, бачу – валяється чиясь шапка, а поруч стоїть знайомий пацан і мене кепкує: «Копни її, Толян! Так гарненько копни!» Я з розгону щосили вгатив ногою і тут же впав, закричавши від болю. Виявляється, шапка була одягнена на залізну «болванку».

Мене відразу в «Швидку». Я роздробив всі пальці на правій нозі, так що лікарі їх ледь врятували. Коли я трохи отямився від того, що сталося, то зрозумів: «Знову покарав Бог!». Ми з товаришами теж робили подібні «пастки» біля стадіону, коли після чергового матчу на тротуарі розкидали картонні коробки, повні цегли. І веселилися, спостерігаючи, як розпалені вболівальники розбивали об них ноги.

І ще один примітний випадок стався, коли я був уже одружений, батько трьох дітей. На роботі якось один товариш, великий сквернослов, вдарив чимось по пальцю і сильно вилаявся: «В Бога …». І хоча я не був віруючим, проте сказав йому: «Бога не чіпай!». Через якийсь час чую – знову лається «в Бога». Я знову спробував напоумити його. І ось після вихідних підходить він до мене несподівано:

– Толян, прости! Більше ніколи не буду так лаятися.

– А що трапилося?

– А ось і сталося – Бог покарав! У суботу дочка моя, улюблениця наша, сильно захворіла: температура страшна, горить вся, ледве дихає, плаче, помирає зовсім! І ніщо не допомагає! Я на коліна біля ліжка впав, прощення прошу й у неї, і у Бога. Плачу і молюся. І вона раптом заснула. А прокинулася зовсім здоровою!

Я тоді теж побачив Бога в дії, але до Нього не поспішав. Працював я в великому магазині м’ясником, м’ясо і рубав, і обробляв, і продавав. Так що грошей були повні кишені, кожен день пив, і – що гріха таїти – жінок мав без числа… Палив по 2 пачки в день і найміцніші «термоядерні» цигарки. Жив у гріхах…

У той далекий час дружина моя Оля раптом потяглася до Бога і пішла до церкви. Виявляється, вона була з християнської сім’ї, але «відпала», і ось Господь її торкнувся. Я не розумів дружину, але і не перешкоджав. А потім настала перебудова, і ми сім’єю переїхали в Шарлотт. Я залишив деякі гріхи, пішов працювати, але до Бога не поспішав. Сім’ю возив на служіння, а сам чекав на стоянці й палив цигарки…

У нашому місті влітку буває жарко і задушливо, адже живемо на Півдні, Флорида поруч. Саме спека і задуха змусили мене переступити поріг Будинку молитви. А як інакше? Адже всередині кондиціонер, прохолода, та й цікаве можна послухати… І я зважився, увійшов.

Перший час не міг зрозуміти: що ці люди знайшли тут, чому прагнуть сюди?! Але поступово до свідомості стали доходити деякі думки, фрази. І ось одного разу під час молитовного служіння я раптом зрозумів, що знайшов щось найдорожче, найпотрібніше для мене – Бога і спасіння душі. Пам’ятаю, проповідував дідок, нічого особливого не сказав, але його слова відгукувалися молотом в моїй душі:
– Є життя, є смерть! Є рай і є пекло! Що обереш ти? Бога або сатану?!

– Пекло?! Ні, мені туди не треба! Я хочу до Бога! – вирішив я.

Не пам’ятаю, як дійшов до кафедри, але усвідомив себе вже перед вівтарем. Це був день мого спасіння!!!

З того часу пройшло понад 20 років, а я як знайшов щастя тоді, так і живу щасливим досі. Христос для мене найдорожче, я знайшов з Ним сенс і мету життя, свободу від гріха і рабства суєти. Гріхи й шкідливі звички залишили мене відразу.

Читайте також:

І лише одне далося мені насилу – це куріння, адже я курив з 6 років, за день викурював по 40 сигарет. Я готувався до хрещення. Намагаючись звільнитися, я зміг дійти до 4-5 сигарет, але повністю залишити гріх сил не вистачало. Я прочитав в Євангелії: «Якщо Син Божий зробить вас вільними, справді ви будете вільні!». Це була обітниця! Пам’ятаю, вийшов я з дому, впав на коліна біля лавки й звернувся до Бога: «Ісус, звільни мене! Будь ласка, звільни!». Помолився і пішов спати. Прокинувшись вранці, я не згадав про куриво. Також і на наступний день, і через день. З того часу живу в цій свободі!

Христос дивним чином змінив наше сімейне життя, дав мені вірних друзів, довірив служіння. Зараз, коли на рідній Україні ллється братня кров, плачуть вдови й сироти, ми з друзями через Благодійний Фонд «Добрий Самарянин» допомагаємо стражденним, потребуючим землякам. Останнім часом здоров’я моє похитнулося, лікарі дають «похмурі прогнози», але я не сумую. Щастя, яке я маю у Христі, ніщо не відбере!

Я спасенний!!!

Автор: Анатолій Щербаков

Джерело: Журнал «Путь» № 6 (84) 2019 р.

Сподобалось? Підтримайте Газета Слово про Слово на Patreon!
Become a patron at Patreon!

Привіт 👋 А ви уже підписані?

Підпишіться, щоб отримувати новини кожного вечора!

Підтримайте наших журналістів, пожертвуйте прямо зараз! Це дуже потрібний і гучний голос на підтримку якісної християнської журналістики в Україні. 5168 7574 2431 8238 (Приват)

Редакція

Слово про Слово – інформаційний християнський ресурс. Публікуємо щоденні новини, коментарі, аналітику, що висвітлюють релігійну тематику в Україні та світі. Публікуємо статті різних жанрів, авторські блоги, оповідання, поезію, притчі.

Схожі статті

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Back to top button