Поезія

Впаду на коліна – Мирослава Милян

Впаду на коліна, покличу до Бога,
Закралася в душу печаль і тривога:
“О вислухай, Боже, молитву сердечну,
До Тебе горнуся, з Тобою безпечно.
На Тебе надіюсь щодня, щохвилини,
Бо Ти мене любиш, як Батько дитину,
Як ненька, мій Боже, про мене Ти дбаєш
І силу з небесних джерел посилаєш.
Ти – Розум Могутній і все розумієш,
В вітрах благодаті тривогу розвієш,
Барвисту веселку напнеш наді мною,
Зіллєш в мою душу блаженство спокою.
Як часто в молитві до Тебе приходжу
Й Твою незрівнянну підтримку знаходжу!
За віру й надію Тебе прославляю,
Бо в Тобі спасіння навіки я маю.
Прийми мою вдячність і щире моління
За ласку, за радість, за благословіння!”
Ще, може, не раз закрадеться тривога –
Я знову в молитві полину до Бога,
У посмішці сонця Його я відчую –
З Ним лугом зеленим до неба мандрую.

Більше поезії Мирослави Милян:

Мирослава Милян

[sc name=”futerblock” ]

Сподобалось? Підтримайте Газета Слово про Слово на Patreon!
Become a patron at Patreon!

Привіт 👋 А ви уже підписані?

Підпишіться, щоб отримувати новини кожного вечора!

Підтримайте наших журналістів, пожертвуйте прямо зараз! Це дуже потрібний і гучний голос на підтримку якісної християнської журналістики в Україні. 5168 7574 2431 8238 (Приват)

Анатолій Якобчук

Засновник і редактор Всеукраїнської християнської газети «Слово про Слово». Одружений, разом з дружиною Оленою виховує 3 дітей. Член Асоціації журналістів, видавців і мовників, "Новомедіа".

Схожі статті

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Back to top button