Блог Андрія Савича

Вівторок: Якого поклоніння бажає Бог?

Страсний тиждень: передпасхальні читання

Цієї ночі Ісус та Його учні, очевидно, міцно спали. Вчора був дійсно напружений день, коли емоції вирували і Праведний Гнів перекидав на Своєму шляху столи міняйлам, клітки торговцям тварин та птахів. Цим самим Ісус йшов проти багатьох священників, адже «базарні точки» в храмі – були бізнесом багатьом з них. За це Ісус сміливо їх докоряв, що храм використовують не за призначенням – поклоняються грошам, а не Богу; не дають можливість молитися, але хочуть на людях нажитися. Цікаво, чи не зробив би подібного сьогодні Ісус в деяких церковних спорудах?

Отож, прокинувшись зранку, Ісус по-особливому молився, адже попереду буде не менш насичений день. Добре підкріпившись, Ісус з учнями вийшов з Віфанії й пішов звичним шляхом до Єрусалиму (три кілометри пішки). По дорозі вони, як завжди, про щось розмовляли. Аж раптом, хтось з учнів звернув увагу на смоковницю, яку вчора Ісус прокляв. Всі дуже здивувалися тому, як швидко вона всохла, однак Христос використав цей момент, щоб пояснити духовну реальність, яка стоїть за цієї ілюстрацією.

Це дерево обманювало своїм виглядом, оскільки, маючи листя, воно не мало плодів (зазвичай плоди такого дерева зріють разом з листям). Ісус використає його як наочність лицемірного поклоніння Ізраїлю, який має багато «листя» (служінь, жертв, свята, багато руху…), але немає плодів праведності, покаяння та щирого служіння Богу. Ісус раніше про це також говорив, звертаючись до релігійних вождів Ізраїля, тільки по-іншому, цитуючи пророка Ісаю: «Устами своїми вони шанують Мене, але серце їхнє далеко від Мене».

В храмі на Ісуса вже чекали всі групи цієї релігійної еліти (фарисеї, садукеї, книжники, священники). Це був день гарячих диспутів, коли Христу ставили багато різних питань з ціллю Його впіймати на слові (про Його владу, про воскресіння, про найбільшу заповідь). Однак це були не лише богословські дебати, але й політичні, де питання стосувалися влади Риму та необхідності платити податки. Все це було привселюдно, своєрідне вуличне ток-шоу, свідками якого стало багато людей. Релігійні лідери, бажаючи підготовленими запитаннями загнати Ісуса в глухий кут, почувши Його відповіді, самі опинилися у дуже незручному становищі.

Щобільше, Ісус пішов у контрнаступ і вкотре засудив «сліпих поводирів» Ізраїльського народу. Він розказав всього три короткі притчі, від яких священники очевидно аж скреготіли зубами, бажаючи заподіяти смерть цьому зухвалому молодому самопроголошеному равину з Галілеї. Вони б зробили це вже сьогодні, але Його час ще не настав…

Саме тому Ісус продовжує перебувати далі в храмі, де має змогу спостерігати за тим, як люди жертвують гроші. Він не міг оминути увагою дві лепти вдови, що використав також щоб навчити чогось Своїх учнів – жертовність і служіння Богу мають бути не зовнішнім, показовим, автоматичним, легковажним актом, а глибоко внутрішнім, таємним, по вірі і таким, що це тобі чогось коштуватиме. «Бо де скарб твій, там і серце твоє».

Вже ввечері, повертаючись в Віфанію, вони присіли на Оливній горі щоб помилуватися прекрасним панорамним виглядом на Єрусалим. З цієї точки столиця Ізраїля лежала ніби на долоні, а ввечері вона виглядала по-особливому прекрасною. З гори можна було побачити місто Давида, кедронську долину, силоамську купальню, фортецю Антонія і навіть палац Ірода виднівся десь там вдалині. Але по-особливому впадав в очі величний храм, збудований Іродом, який був «прикрашений дорогоцінним камінням та дарами» (Луки 21:5).

Однак, милуючись неповторним краєвидом, учнів не могли не бентежити думки стосовно того, що Ісус сьогодні сказав про храм, коли один з учнів звернув увагу на його красу. Відповідь Ісуса була несподіваною: «Надійдуть ті дні, коли з того, що бачите, не зостанеться й каменя на камені, який не зруйнується… » (Лук.21:6).

Саме тому Петро, Яків, Іван та Андрій наважилися запитати Учителя, коли має відбутися те, про що Він сказав. Саме тут, на Оливній горі, Ісус проголосив пророчу проповідь про останній час, про руйнування Єрусалиму і про Свій другий прихід. Говорячи про це, погляд Ісуса був спрямований у далечінь, спочатку на десятки років, а потім на тисячі років вперед.

Читайте також:

День добігав свого кінця, тому Учитель з учнями попрямували назад до Віфанії. По дорозі Ісус затримав Свій погляд на Юді Іскаріоті і якось по-особливому пронизливо подивися на нього. Здавалося, Учитель хотів щось сказати, але, лише зітхнувши, Він поплескав Юду по плечу і вони пішли далі. Пояснення цьому буде завтра, а на сьогодні досить – Учитель та учні пішли відпочивати.

Сподобалось? Підтримайте Газета Слово про Слово на Patreon!

Привіт 👋 А ви уже підписані?

Підпишіться, щоб отримувати новини кожного вечора!

Підтримайте наших журналістів, пожертвуйте прямо зараз! Це дуже потрібний і гучний голос на підтримку якісної християнської журналістики в Україні. 5168 7574 2431 8238 (Приват)

Андрій Савич

Пастор церкви «Голгофа» м. Луцьк. Одружений, батько трьох дітей Магістрант програми «Біблійна душеопіка» КБС.

Схожі статті

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

Back to top button