Блог Сергія Головіна

Христова політологія

Антична політологія була простою. Для успішного правління потрібні були три складові:

1) хліб;
2) видовища;
3) батіг.

Хто міг дати народу хліба, той і контролював ситуацію. Римські правителі використовували роздачу хліба, як ефективний засіб домогтися народної любові. Щоправда, і любов це тривала, поки запаси дармового чи принаймні дешевого хліба не вичерпувалися. Тому Єгипет, «хлібний кошик» Середземномор’я, часто міг диктувати Риму свої умови, «перекриваючи краник» хлібних поставок і викликаючи цим громадянські невдоволення.

Коли народ був ситий, його слід було розважати. Інакше народ, сам шукаючи собі розваг, міг вийти з-під контролю. Якщо ж забезпечити двоскладовий «пряник» хліба та видовищ не вдавалося, потрібна була міцна рука, здатна приборкати натовп.

У цьому контексті дуже знаменна спокуса Христа дияволом (Від Матвія 4:1-11). По-перше, лукавий пропонує Ісусу невичерпне джерело хлібних поставок. Перетворення каміння пустелі на хліби дозволили б не лише задовольнити власний голод, а й здобути славу у народу. Ефектне шоу катання на ангелах теж, напевно, не залишилося б непоміченим для натовпів, що збираються у дворі Храму. Зрештою, володіння всіма царствами світу давало б необмежений контроль «під сонцем». Усі три складові спокуси Ісуса у пустелі мають політичний підтекст! Тільки мова завжди йде про встановлення земного царства просунутого рабина з Назарету, а не небесного Царства Божого.

Одна фраза в цій історії часто залишається непоміченою тлумачами: «Закінчивши всі спокуси, диявол відійшов від Нього до часу» (Від Луки 4:13). До якого часу відійшов лукавий від Спасителя? Вони знову опиняться віч-на-віч на Голгофі, де знову звучатиме: «якщо Ти Син Божий…»! Диявол піддасть Ісуса найвищій спокусі, кричачи вустами прохожих, що злословлять Христа: «Якщо Ти Син Божий, зійди з хреста» (Від Матвія 27:40)!

У промовах лукавого фраза «якщо Ти Син Божий» має подвійне значення. З одного боку, це спроба «взяти на слабо»: чи справді Ти – той, за Кого Себе видаєш? Ану доведи! Але не менш важливим є і друге значення слова «якщо» – «раз вже». Якщо вже Ти справді Син Божий – не будь дурнем, скористайся цим! Використовуй будь-яку можливість на благо Собі, коханому! Перетвори каміння на хліб, покатайся на ангелах, знайди владу над усіма царствами землі, зійди з хреста!

Ісус не уподібнюється до земних пастирів народів, які пасуть самих себе (Єзекіїль 34:2). Бо Його Царство не від цього світу (Іван 18:36). Послання Павла Филип’ян містить цікавий текст, в оригіналі – віршований. Схоже, апостол цитує гімн, який співав на богослужіннях ранньої церкви:

«Він, бувши в Божій подобі, не вважав за захват бути Богові рівним, але Він умалив Самого Себе, прийнявши вигляд раба, ставши подібним до людини; і подобою ставши, як людина, Він упокорив Себе, бувши слухняний аж до смерти, і то смерти хресної… Тому й Бог повищив Його, та дав Йому Ім’я, що вище над кожне ім’я, щоб перед Ісусовим Ім’ям вклонялося кожне коліно небесних, і земних, і підземних, і щоб кожен язик визнавав: Ісус Христос то Господь, на славу Бога Отця!» (Филип’ян 2:6-11).

Зневаживши Себе, Ісус відмовляється від прав та привілеїв Сина Божого заради тих, кого прийшов врятувати. Він не перетворює каміння на хліб, щоб насититися Самому. Але коли стає необхідно, Він примножує хліба, щоб нагодувати в пустелі зголоднілий народ (Івана 6:5-14). І тут же, «Спостерігши ж Ісус, що вони мають замір прийти та забрати Його, щоб настановити царем, знов на гору пішов Сам один» (Івана 6:15). А тих, хто пішов за Ним заради хліба, Христос викриває: «Мене не тому ви шукаєте, що бачили чуда, а що їли з хлібів і наситились. Пильнуйте не про поживу, що гине, але про поживу, що зостається на вічне життя, яку дасть нам Син Людський, бо відзначив Його Бог Отець» (Від Івана 6:26-27).

Тільки подумайте: що б ви зробили насамперед, якби отримали нічим не обмежену владу? І що б ви зробили, якби при цьому знали, що найближчі друзі, що сидять з вами за одним столом, за кілька годин кинуть вас у біді – всі до одного? Навіть зрікатимуться, що будь-коли знали вас. А один із них уже й гроші отримав, щоб видати вас беззаконникам. Як би ви з ними вчинили? Але «[Ісус], знаючи, що все дав Йому Отець у руки і що від Бога вийшов та до Бога йде,  устав з вечері, зняв одяг і, узявши рушника, підперезався. Потім налив води до вмивальниці й почав мити ноги учням і обтирати рушником, яким був підперезаний» (Іван 13:3-5).

У геніальному фільмі Спілберга «Список Шиндлера» великий герой відкриває безжалісному нацисту глибоку істину: «Людина вчиняє злочин і має бути покарана. Ми позбавляємо його життя і чудово почуваємося… Але це не влада. Це правосуддя. Це щось інше, ніж влада. Влада – це коли ми маємо всі підстави для вбивства, а ми не вбиваємо». Але приклад Ісуса веде нас ще глибше! Справжня влада, це коли у нас є всі підстави та повна можливість для справедливого покарання відступника, а ми натомість миємо йому ноги!

Сподобалось? Підтримайте Газета Слово про Слово на Patreon!

Привіт 👋 А ви уже підписані?

Підпишіться, щоб отримувати новини кожного вечора!

Підтримайте наших журналістів, пожертвуйте прямо зараз! Це дуже потрібний і гучний голос на підтримку якісної християнської журналістики в Україні. 5168 7574 2431 8238 (Приват)

Сергій Головін

Доктор філософії (Ph.D), доктор прикладного богослів'я (D.Min), магістр гуманітраних наук МА, релігієзнавство,, магістр природознавства (фізика землі), магістр педагогіки (фізика). Президент Християнського Науково-аполегетичного Центру.

Схожі статті

Одне повідомлення

  1. І навіть цей “хлібний кошик” – Єгипет теж іноді давав чималі й відчутні збої.
    І, принаймні, одного разу знадобилося навіть чи не пряме Боже втручання, аби врятувати населення як самого Єгипту, так і сусідніх регіонів, від жахливого 7-річного голоду: внаслідок постійних і великих та згубних неврожаїв упродовж всього цього довгого часу. І серед тих урятованих великих мас людей від (майже) неминучої голодної смерті був і клан старозавітнього патріарха Якова. Як про це оповідає відома біблійна історія.
    Й тоді Господь діяв, зокрема, через Свого безпосереднього представника й служителя – праведного Йосипа на прізвисько Прекрасний. Тобто, одного з 12 синів Якова. І який (Йосип) посідав у тому часі аж ДРУГЕ – після фараона – місце в ієрархічній структурі влади стародавнього Єгипту. Та який – за Божою вказівкою – в попередні 7 благодатних і врожайних років зібрав і накопичив у Єгипті величезні запаси збіжжя.
    А то був час, як уважають деякі фахівці-історики, коли Єгиптом володіли й правили якраз завойовники-чужинці – ГІКСИ (або ГІКСОСИ). Народ семітомовної групи, досить близький і дружній до тодішніх пращурів ізраїльтян-євреїв.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

Дивіться також
Close
Back to top button