Необґрунтована віра називається марновірство. Серед усіх людських думок і суджень марновірство володіє незвичайною живучістю. Нам зовсім не цікаво – відповідає воно дійсності чи ні.
Кожен з нас у що не будь вірить. Ми віримо, що армія Наполеона була розгромлена союзними військами під Ватерлоо; що Волга впадає в Каспійське море; що атом складається з протонів, нейтронів і електронів. Мабуть, мало хто з нас бачили все це на власні очі, але впевнені ми в цьому настільки, що готові вступити в гостру дискусію з будь-яким, хто наважиться піддати ці факти під сумнів. А доказ небаченого і є – віра.
Звичайно ж, наша віра найчастіше не виникає сама по собі. Ми щось десь почули, щось десь прочитали, а потім ще, напевно, і подумали – варто цьому вірити чи ні? Наскільки достовірне джерело запропонованої нам інформації? Одна ступінь довіри у нас до того, що пишеться в наукових журналах, інша – до новин з Інтернету (хоча в оману, звичайно ж, можуть ввести і ті і інші); і зовсім інша – до того, що нам розкажуть на ринку або по телевізору. Життя привчило нас бути насторожі, і не хапатися з дитячою наївністю за кожну почуту звістку. Ми не хочемо вірити сліпо.
Однак нерідко люди вірять у що-небудь без будь-якої на те підстави. Просто так хочеться. Така необґрунтована віра називається марновірство. Серед усіх людських думок і суджень марновірство володіє незвичайною живучістю. Нам зовсім не цікаво – відповідає воно дійсності чи ні.
Марновір не вимагає від вчених з’ясування того, яким чином, наприклад, постукування по дереву оберігає його “від зурочення”. Він знає, що це так, і, будь ласка, не морочте йому голову своїми фактами. Ось тут-то і криється небезпека. Йдучи на поводі у забобонів, людина все більше і більше йде від реальності, впадаючи в глибші помилки. І хоча наш світ все інтенсивніше вимагає від нас поваги до чужих помилок, обіцяючи у відповідь повагу до наших помилок, при нинішньому рівні техніки та інформації марновірство може обійтися нам дуже дорого.
Згадайте, чого коштували нам марновірство переваги арійської раси або переважної ролі класової боротьби в розвитку людства. Так що це дуже важливо відрізняти віру від марновірства; дивитися, чи відповідають наші вірування реальним фактам, або є чиїмись (в окремому випадку – нашими власними) вигадками.
Проте, серед усього, у що ми віримо залишається досить значна частина фактів, що не піддаються перевірці. До неї в першу чергу відноситься коло питань, пов’язаних з поняттям походження:
- Звідки взявся світ?
- Як виникло життя?
- Як з’явилася людина?
Дійсно, ні ми з вами, ні вчені-фахівці не в змозі вирушити в самий початок і поспостерігати його. Події ці відбулися лише одного разу, і ніхто з людей не був їх очевидцем – тут, на подив, сходяться думки як богословів, так і атеїстів. Однак це, мабуть, найважливіші для нас питання: не знаючи «звідки?» і «як?», навряд чи можна зрозуміти «навіщо?» – те, куди нам потрібно йти, визначається тим, звідки ми прийшли.
Читайте також:
Лише пара питань: Чи існував світ вічно або виник з небуття? Людина з’явилася в результаті випадковості або доцільності? – визначить всі наші подальші міркування з питань і історії, і природничих наук, та й, мабуть, – географії.
Питання походження – питання чисто релігійні. Ми віримо, що було так і не інакше, і на підставі цього будуємо свій світогляд. Але чи обгрунтована наша віра? Чи не веде вона нас з нашого істинного шляху? Чи не впали ми в марновірство? Мабуть, варто розібратися. А то ще потрапимо куди-небудь не туди.
