Хотілось, як в дитинстві мені згадати маму,
Щоб розказати все чи поділитись біллю,
На жаль це неможливо, її нема між нами,
Вона пішла до Бога одного дня, в неділю.
…У нас весна царює, все знов цвіте та пахне…
Краса є неймовірна… тягар лиш на душі…
Диявол злий воює, мій край від гару чахне,
Війна посеред двору та вибухи чужі.
А скільки діток вбито? А скільки сиріт нині?
Мільйони край згубили, і хати, і міста…
А крові тут пролито без міри в Україні,
Розп‘яли рідну неньку з Голгофського хреста.
Так вдячна, мамо рідна, що ви тепер у Бога,
Війну страшну, щоб вдруге вам знову не пройти.
Не згублена в нас віра, чекаєм перемогу,
Звичайно, людям — туго, коли бомблять хати.
Ми віримо в надію, війна не вічно буде,
Бо вчили ви любити, молилися вночі.
Нехай здійсняться мрії, хай славлять Бога люди,
Щоб вміли мирно жити і рідні, і чужі.
Багато смутку в світі, багато сліз та болю,
Багато зараз плачуть й страждають матерів,
Бо десь їх вбиті діти, тяжка дісталась доля,
Зустріти тут не зможуть ні доньок, ні синів…
Цінуймо ж мам щомиті, не тільки в свято мами.
Цінуймо дорогоцінне й дароване життя.
Одна дається мама в житті під небесами…
Вітайте маму нині з весняним почуттям…
