Ой не легко сьогодні,
Україно, тобі.
Але плакатись годі
І мочити свій біль.
Зводь свій погляд до неба,
Свої очі сумні.
Якщо важко для тебе –
Значить, важко й мені.
Хтось гука тобі: «Слава»!..
Надриває аж рот.
Тільки знову лукавий
Обкрада твій народ.
Землю танками оре,
Роздира на шматки,
Щоб лишався в покорі
Твій народ навіки.
Жити гірше і гірше,
Ну куди вже, і як?
Може й справді ми грішні
І живемо не так?
Може час припинити
Цю наругу і зло?
Ми народжені жити
Так, щоб щасно було.
Хай ніхто не осудить,
Хай закриють роти…
Я молитвою буду
Перед Богом Святим.
Я не маю заміни,
Я – не зброя… А втім,
Все одно, Україно,
Будеш дітям моїм.
Більше поезії Сергія Рачинця:
Сергій Рачинець
