Чому у теперішньому, нас тягнуть за собою, в минулому прийняті рішення? Нас закували й нав’язали неправильне мислення про себе, інших, Бога і світ в якому ми живемо. Хто навчив або залякав нас, що не потрібно бути ініціативним, бо ініціатива карається? Потрібно робити тільки те, що тобі говорять і ні в якому разі не думати своєю головою.
Ми стали без ініціативними практично у всіх сферах нашого фізичного і духовного життя, вважаючи що ми нічого не можемо змінити, і навіть не робитимемо ніякої спроби, а раптом щось зроблю ще гірше. Цей страх нас зупиняє і паралізує, позбавляє того майбутнього, яке Творець приготував нам.
Ми починаємо жити таким життям в якому думаємо, що ми нікому нічим не зобов’язані і можливо хтось замість нас прийде і зробить те чи інше, що можемо і покликані змінити саме ми своїм вчинком і рішенням! Може ми сьогодні й не прикуті до паніки, стресу, спогадам, уяві й багато чому іншому, але щось всередині все ж як і раніше утримує нас на місці.
Нам не потрібно і не обов’язково ходити в цих кайданах і тягнути цей мотлох з минулого на собі або за собою в нове життя. Ми нове творіння! «Отже, хто у Христі, той нове створіння; стародавнє минуло, ото сталось нове!» (2 Кор 5:17). Нам необхідно прийняти вірою, що Син Божий вже звільнив нас від усього, що коли-небудь зупиняло і про що ми постійно спотикалися! Після того, як ми прийняли Його любов, мир і прощення, ми насправді отримуємо справжнє звільнення, чого не могло принести сліпе виконання правил без відносин.
“Отже, коли Син звільнить вас, то справді ви будете вільні!» (Ів 8:36). Те, що сталося з нами в минулому – це вже історія, до повторення якої ніхто не прагне повертатися, але при цьому навіть якщо вона і позитивна, не варто жити минулим. Думаючи, що попередній досвід гарантує успіх в сьогоденні або майбутньому. Інакше, ми будемо продовжувати просто на просто обманювати самих себе, відсторонюючись від справжнього, продовжуючи жити в своєму світі ілюзій.
Сьогодні той день, щоб розправити крила віри і ходити в тій свободі, яку дарував нам Христос! По вірі, ми більш не раби гріха, але вільні діти і домашні для Бога!
