Для життя

Три причини мати надію в часи смутку та тривоги

Всі ми всередині маємо суміш емоцій та переживань. Хороші й погані почуття постійно оточують нас, але ключове питання в тому, що ми робимо з цим усім.

Чи впливає наша віра на те, як ми дивимося на світ, особливо коли стикаємося зі смутком і тривогою?

У своїй книзі «Схованка» Коррі тен Бум розповідає, як з нетерпінням чекала свою першу подорож на потязі. Хоча її поїздка тривала недовго, вона регулярно заходила до батька й питала, чи є у нього квитки. Він щоразу казав їй, що є, і вона зрозуміла, що її проблемою була відсутність довіри до тата і до того, що він турбується про неї повсякчас. Цей досвід показав їй, що Бог дає нам квиток саме тоді, коли ми вирушаємо в путь, і оберігає нас краще, ніж ми самі.

Проходячи через душевний біль, розчарування, втрату близьких та особисті невдачі, ми бачимо, що це правда, і саме тому ми повинні довіряти Йому.

В день, коли ми перейдемо до вічності, якщо ми знаємо Христа, Він дасть нам квиток. Якщо ж цей день сьогодні, значить наш квиток буде у нас. Якщо ж ще не час, то яка користь лежати без сну і дозволяти нашим емоціям керувати нами, щоб турботи тиснути на нас? Бог нам милість дав, ми в Його руках. Це має давати нам мир у найважчі часи.

1. Наше життя у Божих руках

«Я покладаю надію на Тебе, о Господи, я кажу: Ти мій Бог! В Твою руку кладу свою долю, Ти ж визволь мене від руки ворогів моїх і моїх переслідників! Хай засяє обличчя Твоє на Твого раба, та спаси мене в ласці Своїй» (Пс. 31:14–16).

У перших віршах 31-го Псалму ми бачимо, як страждає Давид. Далі він здається більш впевненим, але потім повертається до свого минулого стану. Ця круговерть то болю, то радості є звичайною для християнина взагалі. Насправді на шляху віри досить частими є розчарування і дискомфорт.

Але Бог каже нам: «Прийдіть до Мене, усі струджені та обтяжені, і Я вас заспокою! Візьміть на себе ярмо Моє, і навчіться від Мене, бо Я тихий і серцем покірливий, і знайдете спокій душам своїм. Бож ярмо Моє любе, а тягар Мій легкий!» (Мт. 11:28–30).

Бог піклується про нас у всі наші дні, бо все у Його руках. Він дає необхідне на кожен день, а потім приведе у вічні обителі.

2. Біблія визнає наші емоції

Смуток − це також емоція, яка може переповнювати нас. Можливо Ви прожили її на своєму досвіді.

На шляху віри Ви зрозумієте, що Бог допускає нам переживати почуття смутку та тривоги. Так, наприклад, Павло написав про передсмертний досвід свого друга Епафродіта: «Він і справді дуже хворів, мало не вмер. Та Бог змилувався над ним, і не лише над ним, а й наді мною, щоб я не мав ще більшого горя» (Філ. 2:27).

Втрата друга розбила б серце Павлу, попри те, що він розумів, що смерть − це не кінець.

Смуток важко переживати, оскільки безповоротно зникають певні радості. Але ця втрата дає справжню реальність, про яку чітко говорить Святе Письмо. Це значить, що одного дня ми будемо викуплені і перебувати з Богом у великій радості. Наш Спаситель пережив усі емоції та почуття, тож Він розуміє нас.

3. Печаль та надія співіснують завдяки Спасителю

Коли Ісус стояв біля могили Лазаря, попри Свою божественність, він сумував із тими, хто там був. Навіть знаючи про те, як його воскресити, Він все одно плакав, адже був дуже засмучений. Таїнство полягає в тому, що Ісус настільки ототожнився з людством, що щиро сумував через втрату свого улюбленого друга (Івана 11:33–35).

Смуток – це реальність, з якою наш Спаситель знайомий особисто.

Хоча Біблія говорить про реальність перемоги Христа над смертю і могилою, вона не закликає нас до якогось беззастережного тріумфалізму. Скоріше, як пише Алек Мотьєр, «сльози є властивими віруючим, оскільки вони більш рясні через те, що християни чутливіші і усвідомлюють кожну емоцію, на відміну від тих, хто не знає благодаті Божої» (Псалом 90).

Нам не стане легше і ми не будемо менше переживати від втрати і самотності, якщо навіть наші близькі померли у Христі й тепер з Ним. Ми можемо продовжувати тужити за ними день за днем, допоки цей біль не припиниться.

Читайте також:

Будемо ж шукати втіху у Христі, допоки Він прийде. Оскільки також «Він погорджений був, Його люди покинули, страдник, знайомий з хоробами, і від Якого обличчя ховали, погорджений, і ми не цінували Його» (Іс. 53:3). Тепер ми дивимося на Нього як на приклад, бо Він є «воскресіння і життя» (Івана 11:25), ми ж маємо надію на Нього для нашої вічності. Розуміння цього дає змогу перемагати негаразди у житті з Ісусом у серцях.

Джерело: thegospelcoalition.org

Сподобалось? Підтримайте Газета Слово про Слово на Patreon!

Привіт 👋 А ви уже підписані?

Підпишіться, щоб отримувати новини кожного вечора!

Підтримайте наших журналістів, пожертвуйте прямо зараз! Це дуже потрібний і гучний голос на підтримку якісної християнської журналістики в Україні. 5168 7574 2431 8238 (Приват)

Оксана Коваленко

Висококваліфікований, креативний викладач, перекладач англійської мови та журналіст. Має вищу відповідну освіту (викладач англійської та німецької мов), ряд сертифікатів (українського та міжнародного зразків) і дипломів з підвищення кваліфікації викладача іноземних мов та копірайтера.

Схожі статті

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

Дивіться також
Close
Back to top button