Відносно недавні висновки вчених-еволюціоністів ставлять еволюційну парадигму в глухий
кут. Натомість ЗМІ, які поширюють пропагандистські еволюційні гасла, утверджують
пересічного читача в думці, що «наука вже все пояснила». Однак науковці не в стані
пояснити ні того, як виникло життя, ні чому ми сьогодні спостерігаємо таку різноманітність
живих організмів, ні як еволюціонували основні групи організмів.
Еволюція китів «із суші у воду» фігурує як доказ еволюції не тільки в науково-популярних
виданнях, але й у підручниках. Але якщо заглибитись у цю історію, ми можемо дізнатися
дещо цікаве.
Розглянувши схему еволюції китоподібних, ми бачимо, що шлях від повністю наземної
тварини пакіцета (гіпотетичного наземного предка китів) до повністю морської тварини –
кита базилозавра – займає 4,5 млн років. Вчені визначили: для того, щоб наземна тварина
перетворилася на морську, повинні відбутися як мінімум 15 перетворень. Ці перетворення –
це ґрунтовна зміна органів та їх функцій.
Еволюційний біолог Річард Штернберг підрахував¹, ґрунтуючись на загальноприйнятій
моделі популяційної генетики, що для того, щоб виникли і закріпилися дві координовані
адаптивні мутації у предка кита, потрібно 43,3 млн років. Ці мутації, згідно з еволюційною
теорією, є основою для відповідних кардинальних змін органів та їх функцій. Лишень тільки
дві мутації! Їх би не вистачило навіть на одне перетворення. А таких змін потрібно аж 15!
Щобільше, усе це повинно було б вміститися в 4,5 млн років.
Чарльз Дарвін, з часу написання своєї головної книги, цілком усвідомлював, що раптова
поява тварин у літописі скам’янілостей є головною проблемою для його теорії. Але він
сподівався, що ця проблема пов’язана лише з недостатньою кількістю знахідок. Однак 150
років палеонтологічних досліджень після Дарвіна значно ускладнили проблему: цю
проблему досі називають «кембрійський вибух».
Кембрійський вибух – це раптова поява (без еволюційних попередників) великої кількості
представників різних підрозділів тваринного царства. Відповідні скам’янілості були знайдені
в кембрійських шарах гірських порід, які були датовані близько 540 млн років тому. Важливо
зауважити, що ці представники тваринного царства були першими організмами зі складною
будовою, в тому числі й першими хордовими.
В нижчих (древніших, з еволюційної точки зору) геологічних шарах подібних організмів чи
їх можливих предків виявлено не було. Нам можуть заперечити: а як щодо скам’янілостей
едіакари?
Так, в древніших за кембрійські геологічних утвореннях – едіакарських (630−540 млн років)
були знайдені дивовижні, ні на що не схожі скам’янілості едіакарської біоти. Звичайно,
вчені-еволюціоністи зразу охрестили їх предками кембрійських організмів. Але після більш
детальних досліджень науковці почали сумніватися в таких твердженнях.
Річ у тому, що за будовою тіл цих організмів та рештками органічних молекул-стероїдів,
які були виявлені в скам’янілостях, дивовижні організми едіакарію стоять ближче до
рослинного світу, ніж до тваринного. Цю гіпотезу висунули такі відомі фахівці з
едіакарської біоти, як австралійський палеонтолог Грегорі Джон Реталак² та його
німецький колега Адольф Сейлахер. Останній взагалі відстоював думку, що едіакарську біоту слід відмежовувати від будь-яких інших організмів через повну відсутність
подібностей в конструктивних особливостях зовнішньої будови.
Звичайно, ці дані були ретельно забуті, адже кембрійський вибух потрібно ж якось
пояснювати. І ось знову: чергова перешкода в колесо еволюційного «паровоза».
В 2018 році з’явилася робота дослідницької групи Цюрихського університету, яка
досліджувала геологічні утворення едіакарію та кембрію в Намібії, Африка³. Результати
їхніх досліджень приголомшують. Між останньою датою появи в літописі скам’янілостей
дивної едіакарської біоти та першою появою організмів кембрійського вибуху – лише 410
тисяч років! Так-так, тисяч, а не мільйонів!
Ці дані є результатом дуже точного уран-свинцевого датування, і сумнівів тут бути не може.
Навіть якщо припустити, що організми едіакари є предками організмів кембрію (що вкрай
сумнівно), для таких, щонайменше, величезних еволюційних перетворень, які постулює
сучасна теорія еволюції, 410 тисяч років – це просто мить.
Автори дослідження в кращих еволюційних традиціях спробували пояснити такий
короткий проміжок часу специфічними екологічними факторами. Але які екологічні фактори
можуть розв’язувати інформаційну проблему виникнення кардинально інакших
організмів кембрію?
На закінчення я приведу цитату зі статті німецького палеонтолога Гюнтера Бекле:
«…жоден некерований [еволюційний] процес ніколи не зміг би правдоподібно пояснити ці
дані. Кембрійський вибух став ядерним і просто випаровує СТЕ як ”блискучу і красиву, але
невдалу наукову теорію”, як її нещодавно назвав професор Єльського університету Девід
Гелернтер (2019)»⁴.
Читайте також:
Що тут ще можна додати? Лише те, що наука поступово спростовує антибіблійну
дарвіністську історію походження життя на Землі.
Більше про креаціонізм та еволюцію читайте на сайті Креацентру Планета Земля.
Посилання:
1. Відео доктора Штернберга можна подивитися тут.
2. Коментар доктора Реталака в журналі Science 2018 на статтю про едіакарські організми
3. Linnemann et al., (2018), New high-resolution age data from the Ediacaran–Cambrian boundary
indicate rapid, ecologically driven onset of the Cambrian explosion, Terra Novа, Volume 31, Issue1
February 2019.
4. Günter Bechly, The Cambrian Explosion Has Just Gone Nuclear, Evolution News.
