Варто замислитись

Живий біль

У 14 розділі книги Йова головний герой порівнює долю дерева і долю людини, віддаючи перевагу дереву, бо воно, вмираючи, має надію на життя.

«То від водного запаху знов зацвіте, і пустить галуззя, немов саджанець!. А помре чоловік і зникає, а сконає людина то де ж вона є?…» (Йова 14:9-10).

Я раптом уявив собі Ісуса, який входить в діалог з Йовом і відповідає на його сумніви словами, адресованими колись Марті: «…Я воскресення й життя. Хто вірує в Мене, хоч і вмре, буде жити» (Від Івана 11:25).

Не став би Ісус в один ряд з друзями Йова, які націлені були знайти причину його лих, допомогти, дати вихід? Звичайно ж, ні. Що ж їх відрізняє від Спасителя? Вони не рятівники.

У цій статті я хотів би показати одну спокусу, яка осягає віруючу людину – спокуса бути рятівником і тим, хто виправляє усяку кривину в житті людей.

Механістична віра, вимуштрувана релігійною літературою і численними проповідями не залишає шансів людині, яка поруч з нами, допустити сумнів, відчути себе нещасним, переживати біль. Ми ж віруючі в живого Бога, тому все повинно вміщатися в одну позитивну та усміхнену картину. Якщо замість життєрадісного селфі понурий вигляд, то все, брат відступив від істини, допустив похмурого духу, треба його налаштувати, як гітару, щоб заграв знову правильно.

Схожі статті

Таким чином, ми не даємо людині можливість побути зі своїм живим болем. Так буває, коли хтось втратив близьку людину, і тут же виникає перед носом сестра Віра з Біблією в руках, яка відповідальна не допустити сліз страждальника. Буває і таке, коли людина прийшла на зібрання до церкви без особливого духовного настрою. Спокуса налаштовувати людей на позитив своєї нав’язливістю і правильністю – це системність. В цей час ти навіть не запитуєш у себе: «А може людина прийшла на це богослужіння, вже подолавши внутрішній шторм суперечностей. Він все ще в бою, і він молодець. Його не треба налаштовувати, не треба лізти йому в душу».

Що ж, нам не потрібно надихати тих, хто впав духом? Потрібно. Але тоді, коли вони приходять до тебе, коли дають можливість говорити їх життю.

Читайте також:

Друзі ж Йова прийшли до нього також, як часто ми приходимо до людини, що переживає живий біль, і починаємо його «будувати».

Дайте ж можливість людині щось пережити самому, зустрітися нарешті з Ісусом, а не з вами. Адже найглибші переживання з Богом трапляються у людини в його переосмисленні свого життя, у внутрішньому діалозі з Ним. Допоможіть йому своєю дбайливою ​​ненав’язливістю, любите його в молитві, у своїй відкритості до нього; він прийде, коли захоче.

Автор: Екзистенція

Джерело: https://t.me/existenceforlife

Сподобалось? Підтримайте Газета Слово про Слово на Patreon!
Become a patron at Patreon!

Привіт 👋 А ви уже підписані?

Підпишіться, щоб отримувати новини кожного вечора!

Підтримайте наших журналістів, пожертвуйте прямо зараз! Це дуже потрібний і гучний голос на підтримку якісної християнської журналістики в Україні. 5168 7574 2431 8238 (Приват)

Євген Коновальчук

Новинний редактор Всеукраїнської християнської газети «Слово про Слово». Студент Запорізької Біблійної Семінарії. Навчався в Запорізькому національному університеті на факультеті "Журналістика", спеціальність "Видавнича справа та редагування".

Схожі статті

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Back to top button