Блог Себастьяна Тегзи

Справжня слава церкви

Здорова церква проповідує Христа, хвора проповідує себе. Коли церква проповідує Христа, а не саму себе, її авторитет від цього (парадоксально!) тільки зростає. Однак її похвалою є тоді не її власне ім’я, а велич Христа, яка не може бути предметом особистого вихваляння. Це є слава, яку церква з великою радістю складає до ніг Христа, тому що не шукає її для себе. І навпаки, як тільки церква починає в цьому світі просувати себе, прикриваючись іменем Христа, вона стає на шлях сатани, який для звеличення власного я вдає із себе навіть ангела світла.

Не треба забувати, що Христа зненавиділи й розіп’яли зокрема за те, що Він дозволив Собі назвати єрусалимський храм печерою розбишак. А це серйозніше, ніж зневажити чиюсь рідну матір. Адже для тогочасних людей храм був найбільшою святинею. І сказавши щодо нього такі слова, Ісус цим самим образив релігійні почуття багатьох побожних юдеїв, які любили цю святиню понад усе. Як також і первомученик Стефан, який був укаменований за те, що назвав служіння в єрусалимському храмі служінням рук людських, себто ідолослужінням. І все це були дискусії не між представниками різних релігій, а між членами одного й того самого Божого народу, які ходили в одні й ті ж самі синагоги. З тією тільки різницею, що Ісус і Стефан наполягали на тому, що Бог є більший за храм, а сам храм є призначений не для того, щоб бути предметом хвальби і самолюбування юдеїв, але домом молитви для багатьох народів.

У цьому всьому є великий урок для церкви. Адже подібно до Ізраїлю, церква також стоїть перед спокусою впасти в ідолопоклонство. І вона сама може стати ідолом для себе, коли починає займатися самохвальбою та самолюбуванням, тимчасом, як уже було сказано, що її славою є тільки Христос. І тут не можливо не пригадати відомий вислів папи Франциска, який сказав, що «в церкви є одна хиба, гріховна звичка: вона занадто дивиться на саму себе і думає, ніби вона сяє власним світлом». І це дуже небезпечне явище, тому що коли церква проповідує себе, вона несе прокляття, а не благословіння. По-справжньому церкву звеличує Христос, коли ж церква починає звеличувати себе сама – це її ганьба, а не велич. Красою церкви є скромність і смирення. Її призначення в тому, щоб бути світлом для багатьох народів, а не хизування власною значущістю і правотою в цьому лукавому світі.

Читайте також:

N.B. Будь-які збіги з реальними людьми чи подіями є випадковими. Все сказане вище описує загальні явища, а не конкретних людей. Якщо хтось упізнає себе в цьому дописі, запевняю, нікого особисто я не мав на увазі.

Сподобалось? Підтримайте Газета Слово про Слово на Patreon!

Схожі статті

Привіт 👋 А ви уже підписані?

Підпишіться, щоб отримувати новини кожного вечора!

Підтримайте наших журналістів, пожертвуйте прямо зараз! Це дуже потрібний і гучний голос на підтримку якісної християнської журналістики в Україні. 5168 7574 2431 8238 (Приват)

Себастьян Тегза

Народився 1981-го року на Закарпатті. Одружений. Батько трьох дітей. Бакалавр соціології та богослів'я. В минулому священнослужитель Греко-Католицької Церкви. Сьогодні член Євангельської Церкви Святої Трійці в м. Хуст. Початкуючий письменник.

Схожі статті

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

Дивіться також
Close
Back to top button