Проза

Розкати грому

Гроза грянула несподівано. Щойно яскраво світило сонце, гаряче повітря нерухомо стояло над річковим пляжем, і раптом подув вітер. Спочатку він був легкий, але потім пориви посилилися. По воді пішли брижі, обрій потемнішав.

Відпочивальники заметушились, заходилися збиратись. За кілька хвилин берег спорожнів, лише над схилом тривожно метушилися птахи. Аня напружено вдивлялась у водну далечінь, туди, де у хвилях мелькала голова матері. Річка в цьому місці була широка, але мама, відмінна плавчиха, щодня перепливала її. Вона була вже на середині зворотного шляху й наближалася до берега з усією можливою швидкістю. Але гроза була прудкішою.

Незабаром із неба впали перші краплі. Великі, важкі. Застукали швидше, швидше, швидше. Пролунали перші розкоти грому. На протилежному березі спалахнула блискавка. Аня загорнулась у покривало і, переступаючи з ноги на ногу, зі страхом спостерігала масову втечу. Ось вона вже сама на пляжі, обліплена мокрим піском, відшмагана жорсткими струменями дощу. А мама ще так далеко від берега, пливе з останніх сил, долаючи хвилі, здійняті штормовим вітром.

Раптом страшний гуркіт розірвав небо прямо над головою, оглушивши до темряви в очах, а потім яскравий спалах сяйнув прямо в обличчя: блискавка вдарила буквально в кількох метрах, здійнявши в повітря піщаний фонтанчик.

І Аня в жаху закричала. Крик потонув у шаленому реві грози. Дівчинка кинулася бігти, грузнучи в мокрому піску, падаючи, втрачаючи речі.

А потім сиділа в темному під’їзді. По дерев’яних сходинках розтікалася вода. Аня не прибирала з обличчя сплутані мокрі пасма волосся, не помічала холоду, від якого шкіра вкрилася дрібними пухирцями. Вона твердила лише одну фразу, беззвучно ворушачи губами: «Господи, врятуй маму…».

* * *

Звичайно, ви в курсі, що на Стіні Плачу змія полювала на голуба, а в Мертвому морі бачили живу рибу. Ще в Ізраїлі народилося червоне теля. Ці «безсумнівні» ознаки апокаліпсису, що наближається, займали уми полохливих обивателів років зо два тому. Усього лише дві зими та дві весни проминули, як співається в пісні, але де ті змії, голуби, риби й телята? Їм на зміну з’явився коронавірус. Разом із ним, як наслідок, накрив країни й континенти всесвітній карантин, а потім підтяглася зловісна вакцина з таємним чипом на кінці голки. Суспільство поділилося на тих, хто в страху зачинився вдома, тобто самоізолювався, і на тих, кого заведено називати ковід-дисидентами. На вулицях загомоніли демонстранти, що вимагали скасувати хворобу, і то одному, то іншому світовому багатію приписували підступні плани взяти під ковпак усе населення земної кулі, як Мюллер Штірліца.

Безумовно, це далекий гуркіт Божого грому, але не дано людям розпізнати відстань до грози. Скільки до неї − день чи тисяча років? Ми пам’ятаємо слова Христа, що будуть чутки про війни, землетруси, хвороби, але це ще не кінець.

За статистикою, гроза посідає друге місце за кількістю смертельних випадків, поступаючись першістю лише потопам. Так, Потоп, із великої літери, уже мав місце в історії людства. Тепер іде Гроза… Щомиті над землею палахкотить сто блискавок, але більша частина населення їх не чує.

Не чують люди й наближення світової Грози: «І, як було за днів Ноєвих, то буде так само й за днів Сина Людського…  Так само як було за днів Лотових» (Лк. 17:26, 28). Майже тисяча років розділяє Ноя і Лота, але ці роки нічого принципово не змінили в житті людей. Вони так само їли, пили, одружувались, виходили заміж, купували, продавали, будували, саджали. Набагато більше століть розділяє нас і нечестивих мешканців Содома, але й вони не внесли змін до цього ряду: люди їдять, п’ють, купують… Скільки років пробіжить між нами й тими, хто побачить, «як блискавка та вибігає зо сходу, і з’являється аж до заходу, так буде і прихід Сина Людського» (Мт. 24:27)? Невідомо. Однак і тоді будуть їсти, пити, будувати, саджати.
Серед віруючих, котрі як раз таки добре «розрізнюють лице неба», пандемія породила воістину цунаміподібну хвилю пророцтв про наближення кінця світової історії. Посилання на дедалі нові проповіді, пророцтва й тлумачення буквально засипали учасників усіляких чатів. На ютубі є відео, де впродовж майже десяти (!) годин пояснюється чергова версія (природно, найбільш «вірогідна»), «коли і як буде».

Нескінченно перемішуються факти з Книги пророка Даниїла, Об’явлення Івана та з послань апостола Павла. Аргументи приблизно у всіх однакові, тільки трактуються по-різному. Коли небо згорнеться в сувій, і сонце не дасть свого світла, і зорі впадуть на землю − це всім цікаво. Моторошно, страшно, але цікаво. А ось із власною смертю не так. Це зовсім нецікаво. Ніхто не хоче знати дату відходу з землі. Це знання зробило 6 людину глибоко нещасною, паралізувало 6 її волю та знищило творчі поривання.

В одній дитячій книзі герой за допомогою незвичайного годинника міг переміщуватися в часі. Він побував на похоронах діда, батька, а потім повернувсь у свій час, коли дід іще бадьорий, а батько молодий. Але дивитися на них, як раніше, він не може, ридання душать його. І на запитання мами: «Що сталося, синку?», − він тихо відповідає:

«Сталося − життя».

З усіма нами сталося життя. Життя, безтурботне, як літній сонячний день, як ласкаві води сільської річки, як теплий прибережний пісок. Життя, як страшна гроза, як бурхливий ураган, як вражаюча блискавка. Життя, яке має початок і неминучий кінець.

Однак є ще одне життя, яке не має кінця. Але багатьом воно здається примарним, нереальним, тому щосили тримаються люди за земне, смертельне життя й не звертають увагу на те, що пропонує Христос.

Читайте також:

* * *

Грюкнули двері під’їзду, почулося шльопання мокрих ніг по сходах. Дівчинка підвела заплакане обличчя й крізь пелену сліз побачила маму.

− Що ж ти втекла, саму мене залишила?, − з легким докором запитала мама.
− Стра-а-ашно, − уже на повний голос, не соромлячись, заридала Аня.

Автор: Надія Орлова

Джерело: Віра і життя №4, 2021

Сподобалось? Підтримайте Газета Слово про Слово на Patreon!
Become a patron at Patreon!

Привіт 👋 А ви уже підписані?

Підпишіться, щоб отримувати новини кожного вечора!

Підтримайте наших журналістів, пожертвуйте прямо зараз! Це дуже потрібний і гучний голос на підтримку якісної християнської журналістики в Україні. 5168 7574 2431 8238 (Приват)

Редакція

Слово про Слово – інформаційний християнський ресурс. Публікуємо щоденні новини, коментарі, аналітику, що висвітлюють релігійну тематику в Україні та світі. Публікуємо статті різних жанрів, авторські блоги, оповідання, поезію, притчі.

Схожі статті

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Back to top button