Притча підкреслює радість Божу про кожного знайденого грішника, що кається, повертається додому.
Жінка – це Бог. Драхма – це ми. Бог шукає загублених людей. А знайшовши, радіє та святкує.
Кожен із нас у житті щось втрачав. У тому числі себе. Це суто людський досвід – бути втраченим. І це Боже диво, що благодать знаходить нас і повертає нас до Бога.
Тут два ключові слова: втрата та радість. Без Бога ми втрачені. У Його руках – щасливі. Але ця притча не стільки про нас, скільки про Нього – про нашого Бога як Бога, що шукає і радіє.
Іноді діти запитують: чим зайнятий Бог, що Його тішить? У цій притчі є відповідь на ці два питання. Бог шукає нас, втрачених людей. І для Нього немає більшої радості, ніж святкувати спасіння ще однієї душі. Знаючи про це, ми можемо розуміти Бога краще, триматися Його міцніше і радіти Йому сильніше.
Ось кілька уроків з цієї притчі, які допоможуть нам краще розуміти Бога, який відкрився в Ісусі.
Бог шукає втрачене. Наш Бог – той, хто шукає. Він не ставить хрест на втрачених людях. Навіть якщо тебе втрачено, це не означає, що тебе не можна знайти. Поки ти живий − маєш шанс.
Бог помічає та виділяє тебе серед інших. У жінки ще є монети, у Бога є ще люди. Але Він шукає саме тебе. Ти не єдиний, але унікальний, по-особливому коханий. Творець світу і пан історії шукає, кличе тебе. Не тому, що ти такий цінний сам по собі, а тому, що любов Божа до тебе надає тобі цінності.
Ти цінний тим, що знайдений Богом. Той, хто був втрачений і знайдений, безмірно цінний для Бога, хоч і малий у своїх очах. Кожен із нас не великий, але цінний. Краще знайдена драхма, ніж закопаний та втрачений талант.
У притчі йдеться про драхму — дрібну срібну монету, вагою 4,25 грама. На її прикладі показана звичайна людська радість про втрачену і знову знайдену річ, яка часом буває більше, ніж стосовно речей дорогих, але марних. Для порівняння: талант складав 6 тисяч драхм, але якщо ти його закопав, то в чому його цінність?
Найстрашніший і занепалий грішник, знайдений Богом, цінніший за самоправедників, які відкидають Бога. Не думай про свою власну цінність. Якщо ти не знайдений Богом, то ти мертвий, твоя цінність дорівнює нулю. Монета цінна тим, що її знайдено. На дні лежить багато скарбів, але що нам до того?
Твоє справжнє життя починається лише тоді, коли тебе знаходить Бог. До цього моменту тебе немає, ти втрачено не лише для Бога, а й для себе.
Згідно з одним із тлумачень, жінка в цій притчі — це Церква, яка піклується про спасіння грішників. Той, хто сам був втрачений і знайдений, шукатиме інших, рятуватиме втрачених. Це тлумачення теж доречне, адже Церква представляє Христа, отже, повинна також шукати й рятувати втрачене.
Твоє покаяння – це єдина правильна відповідь Богові. Кожен із нас – грішник. Але є такі, що не каються і не знайдені. А є ті, що каються і знайдені. Я не можу знайти Бога, але я можу попросити: Боже, я втрачений, знайди мене. Грішник, здатний вимовити ці прості слова покаяння, буде знайдений. Самовпевнений праведник, здатний сказати тисячі слів на своє виправдання, буде втрачений.
Бог радіє за тебе, тим більше маєш радіти й ти. Той, хто знає страх втраченості, буде радіти і ділитися радістю з іншими. Бог влаштовує свято на честь знайденої душі. Невже після цього ти знову захочеш загубитися?
Отже, що Ісус хоче сказати нам сьогодні цією притчею? Бог любить тебе навіть у твоїй загубленості, Він невпинно шукає тебе, щоб радіти з тобою. Не впирайся в самовпевненість і не завищуй свою цінність. Поки ти не знайдений Ним, ти мертвий і порожній. Так що покайся і більше не губися.
Джерело: cherenkoff.blogspot.com
