Моя історія

Бог вирішив, щоб я жив. Реальна історія

Антон Рижук з Білоруського Кобрина пів року тому пережив жахливу аварію, шансів вижити у якій у нього не було, але у Бога був інший план. Пропонуємо реальне свідоцтво Божого втручання – чудеса реальні!

Свідоцтво з перших вуст, подаємо в перекладі без змін. 

Рівно пів року тому, 23 жовтня о 2:30 вночі я потрапив в дуже страшну аварію. Обставини якої, здоровий глузд і логіка підказують, що загинути я повинен був на місці. Я керував автомобілем таксі, інші хлопці рухалися містом зі швидкістю 117 км/год, і ось ми зустрічаємося на перехресті, відбувається найсильніший удар в автомобіль, яким я керував. Мене вириває з водійського місця з неймовірною силою: мене роззуває, зашнурований кросівок залишається лежати на підлозі, доля другого – невідома. Співробітник ДАІ сказав, що коли роззуває при ДТП, 99% що це − вже труп… Я пролетів салон авто і головою вибивши заднє скло вилітаю на дорогу і падаю на асфальт, де лежу в калюжі крові до приїзду швидкої допомоги.

реальне свідоцтво

Далі я провалююсь в дуже глибоку кому, на 4-му тижні якої, лікарі, підозрюючи, що мій мозок почав вмирати, говорять, що з неї я вже ніколи і не вийду. Почали цікавитися, чи можуть мої органи використовувати після того, як зупиниться моє серце. Слава Богу брат не передав це питання батькам…

реальне свідоцтво

Схожі статті

Сказали, що допомогти мені може тільки диво. Вони говорили про диво і на 43-тій добі моєї коми, 4 грудня це чудо відбувається прямо у них на очах – я виходжу з коми і я ЖИВИЙ!

Лікарі говорили, що з медичної точки зору вони ніяк не можуть пояснити те, як я залишився живий. Такого випадку в їхньому досвіді ще не було, припустили, що мені явно допоміг Бог. Так, це був Він і тільки Він!

Так ось я прийшов до тями, що ж далі? Через одну мою травму, з імовірністю в 98% я повинен був на все життя залишитися у вегетативному стані (це як квітка: дихаєш, тебе годують, ти старієш і на цьому практично все. В народі цей стан називають «овоч». Але Бог подарував мені неймовірне відновлення.

У перші миті вийшовши з коми я вимовляю 2 слова: «Господи, допоможи!». Лікарі прогнозували, що заговорю ще дуже не скоро, не раніше ніж через пів року – це чергове диво в моєму житті. Коли мене перевезли з Гродненської реанімації в лікарню мого міста, як мінімум один лікар сказав, що в нашу лікарню мене привезли просто вмирати. Думаю, так думали всі, просто не всі говорили це.

Я був в жахливому стані: 50 кг ваги, перекошене обличчя, частина якого просто не відчуваю, мова часто невиразна, настільки слабкий, що сидіти не можу і тим більше самому їсти, пальці не розгинаються, нога в коліні зігнута і не розгинається, кривий хребет, плечі не на одному рівні, нога в шрамах від осколків, біля скроні шрам від осколка… я пишу це і плачу.

Але мені пощастило не просто бути свідком сили Бога, але бути тією людиною, на якій ця сила була виявлена. І я прославляю Бога за Його силу і любов до мене!

Коли люди в подиві кажуть, що при такому сильному ударі я нічого не зламав, я завжди відповідаю: так, це правда, практично нічого і не зламав… тільки череп.

Переламавши основу черепа, був прогноз, що як мінімум на одне вухо буду глухим, але мені здається, чути я став ще краще, ніж раніше.

Одного разу я слухав проповідь, яку говорив Пол Вошер. Одну з думок якої я запам’ятав назавжди: «Неможливо людині залишитися незмінним, переживши зустріч з Богом». І я підтверджую: це НЕМОЖЛИВО!

У ті хвилини коли мені було по особливому важко, Божа підтримка зняла цей тягар з моєї душі лише тому, що одного разу, вмираючи на хресті, Божий Син – Ісус Христос залишився без підтримки навіть Свого улюбленого Отця. Там, вмираючи, Він бачив мене, бачив вас і знав, що без Його допомоги у нас немає ніякого шансу не тільки врятуватися в цьому повному гріха світі, але і жити наповненим змістом життям…  Він випив чашу Божого гніву до кінця тим самим давши нам можливість завжди приходити до Нього з відвагою!

Мої страждання це навіть не крапля і не молекула з тієї чаші, яку за мене і вас випив Христос «Тому без страху приступаємо до самого престолу благодаті, щоб прийняти милість Божу і знайти благодать Його в допомогу всякий раз, коли ми потребуємо її» (Послання до Євреїв 4:16).

99 % я повинен був загинути на місці ДТП (слова співробітника ДАІ і лікарів).

98 % якби і якось вижив, то повинен був бути у вегетативному стані до кінця життя (прогнози лікарів). Але Бог помістив мене в 1 % тих, що вижили, та у 2 % тих, що залишилися в здоровому розумі при подібних випадках.

Читайте також:

Ісус вирішив, щоб я жив і тільки з цієї причини я живий! Христос 100 % повинен був жити, але Його розіп’яли, щоб я був з Ним у вічності, коли 100 % повинен провести цю вічність в пеклі!

реальне свідоцтво

Бачу Божу руку на кожному кроці мого відновлення й у всьому моєму житті. Він посилає мені прекрасних людей в моє життя. Я поїхав в реабілітаційний центр саме тоді, коли фізично був готовий до нього. Ще коли був там, я хвилювався, що повернувшись додому як я буду далі сам робити вправи, адже вони складні й не буде кому підказати, роблю правильно їх чи ні. Але Він мене познайомив з прекрасною людиною і майстром своєї справи Сергієм Бриштеном. І слава Богу, під чітким контролем і виконуючи висококласні вправи, я з величезною швидкістю рухаюся в бік повного фізичного відновлення.

Я бачу потужне Боже втручання в моє життя і я захоплююся Його мудрістю!

Джерело: facebook.com

Сподобалось? Підтримайте Газета Слово про Слово на Patreon!

Привіт 👋 А ви уже підписані?

Підпишіться, щоб отримувати новини кожного вечора!

Підтримайте наших журналістів, пожертвуйте прямо зараз! Це дуже потрібний і гучний голос на підтримку якісної християнської журналістики в Україні. 5168 7574 2431 8238 (Приват)

Анатолій Якобчук

Засновник і редактор Всеукраїнської християнської газети «Слово про Слово». Одружений, разом з дружиною Оленою виховує 3 дітей. Член Асоціації журналістів, видавців і мовників, "Новомедіа".

Схожі статті

Одне повідомлення

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Дивіться також
Close
Back to top button
Дорогий читачу, дякуємо, що ви з нами

Запрошуємо стати частиною спільного майбутнього та приєднатися до друзів “Слово про Слово” – тих, кому не байдуже, чим наповнюється український інформаційний простір. Тих, хто дивиться на світ з християнської позиції. Підтримати проєкт

Сподобалось? Підтримайте Газета Слово про Слово на Patreon!