Варто замислитись

Спаситель, Який співчуває

«…були, немов вівці, що не мають пастуха. І зачав їх багато навчати» (Від Марка 6: 34 б).
«І, як вийшов Ісус, Він побачив багато народу, і змилосердивсь над ними, і їхніх слабих уздоровив» (Від Матвія 14: 14).
Добре, що ці вірші не були написані про мене. Добре, що тисячі людей не залежали від Макса в їх навчанні та харчуванні. Особливо в день, коли я б тільки що отримав звістку про смерть дорогого друга. Особливо в день, коли я б хотів бути наодинці з моїми друзями. Особливо після того, як я б тільки що сів у човен, щоб позбутися народу. Якби на узбережжі Віфсаїди на місці Ісуса був я, вірші б говорили що-небудь типу:
«…були, немов вівці, що не мають пастуха. І Макс сказав їм припинити бродити по полю і повертатися у свій загін».
«І, як вийшов, Макс побачив багато народу, він пробурмотів щось про те, як важко взяти вихідний, і викликав гвинтокрил. Після цього він та його учні відправились у відокремлений будинок відпочинку».
Добре, що на мені не була відповідальність за цих людей. У мене абсолютно не було б настрою ні вчити їх, ні допомагати їм. У мене навіть не було б бажання бути з ними.
Читайте також:

Але, мені здається, в Ісуса теж не було бажання бути з ними. Зрештою, Він залишив їх, чи не так? У Нього були всі наміри піти та побути на самоті. Так що сталося? Чому Він не сказав їм відстати? Що змусило Його передумати та провести весь день з цими людьми?
Відповідь? «…і змилосердивсь над ними…» (Від Матвія 14:14).
Грецьке слово «змилосердитися» («splagcnizomai») −  не дуже багато скаже вам, якщо тільки ви не студент-медик і не вивчали спланхнологію. Але якщо це так, то ви пам’ятаєте, що «спланхнологія» – це вивчення внутрішніх частин людини. Або, на сучасному жаргоні, вивчення кишок.
Коли Матвій писав, що Ісус змилосердився над ними, він не мав на увазі звичайне співчуття стосовно них. Ні, слово тут більш барвисте. Матвій каже, що Ісус відчував їхній біль «у своєму животі».
Він відчував слабкість калік.
Він відчував страждання хворих.
Він відчував самотність прокажених.
Він відчував сором грішних.
І коли Він відчув їхній біль, Він вже не міг не зцілити їх рани. Їх потреби відгукнулися у Нього глибоко всередині. Він був настільки зворушений їх потребами, що забув про свої. Він був рухомим болем цих людей, і Його власні потреби відійшли на другий план.
Коли Ісус приплив до Віфсаїду, Він був сумним, втомленим і жадав побути наодинці зі своїми учнями. Ніхто не дорікнув би Його, якби Він покинув натовп вдруге. Ніхто б не звинуватив Його, якби Він розпустив людей. Пізніше Він зробив це. Пізніше Він попросив їх розійтися і шукав усамітнення.
Але не раніше, ніж Він «слабих уздоровив» (Від Матвія 14: 14) і «зачав їх багато навчати» (Від Марка 6:34). Спаситель, Який співчуває забув про Себе і служив іншим.

Автор: Макс Лукадо

Джерело:
http://one-way.ru/stories/max_lucado-4.php
[sc name=”futerblock” ]

Сподобалось? Підтримайте Газета Слово про Слово на Patreon!
Become a patron at Patreon!

Привіт 👋 А ви уже підписані?

Підпишіться, щоб отримувати новини кожного вечора!

Підтримайте наших журналістів, пожертвуйте прямо зараз! Це дуже потрібний і гучний голос на підтримку якісної християнської журналістики в Україні. 5168 7574 2431 8238 (Приват)

Євген Коновальчук

Новинний редактор Всеукраїнської християнської газети «Слово про Слово». Студент Запорізької Біблійної Семінарії. Навчався в Запорізькому національному університеті на факультеті "Журналістика", спеціальність "Видавнича справа та редагування".

Схожі статті

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Дивіться також
Close
Back to top button