До Ефесян 3:16-17: «Щоб Він дав вам за багатством слави Своєї силою зміцнитися через Духа Його в чоловікові внутрішнім, щоб Христос через віру замешкав у ваших серцях, щоб ви, закорінені й основані в любові».
Павло молиться про те, щоб Христос замешкав у серце ефеських віруючих. І я думаю, що ефесяни йому не опонували, і не говорили, що все вже зроблено, Ісус вже в серці. Вони розуміли, що недостатньо одного разу. Їм потрібно «силою зміцнитися через Духа Його в чоловікові внутрішнім».
Звичайно, Ісус поселяється в душі віруючого в момент звернення. І це факт. І що ж, Йому тепер потрібно ще кілька разів вселитися в наше серце? Я думаю, що мова не про заселення. Христос в’їхав у внутрішній будинок людини зверненого до Нього один раз і одноразово. Про що ж говорить апостол Павло?
По-перше, про пізнання. Наше християнське життя – це не тільки віра в історичні події смерті й воскресіння Ісуса Христа. Це пізнання Його. Христос хоче постійно вселятися в серця наші, і кожен раз це може відбуватися через одкровення Його особистості, Його характеру, Його натури. Саме так пізнавали нашого Господа учні – не за раз, але кожен день. Апостол Павло в багатьох своїх посланнях пише про те, що не перестає молитися за віруючих, щоб вони пізнавали Ісуса Христа ще більше. У день мого увірування Христос увійшов в моє серце. Але це не кінець пізнання, а тільки початок його.
Читайте також:
По-друге, про затвердження. Макдональд коментує цей текст так: «Серце християнина стає будинком Христа, місцем, де Йому подобається перебувати, як в будинку Марії, Марфи й Лазаря у Віфанії. Насправді апостол молиться про те, щоб панування Христа простягалося на книги, які ми читаємо; на роботу, яку виконуємо; на їжу, яку їмо; гроші, які витрачаємо; слова, які вимовляємо, – тобто на найдрібніші деталі нашого життя. Чим більше ми зміцнені Духом Святим, тим сильніше будемо схожі на Самого Господа Ісуса».
По-третє, про з’єднання. Де-юре Христос живе в дітях Божих, але фактично ми можемо віддалятися від Нього суєтою і своїми гріхами. У своєму короткому посланні Лаодикійській церкві (Одкровення 3 розділ) Христос викриває Свою Церкву у самообдуренні, в завищеній самооцінці та оцінці своїх відносин з Ним.
«Бо ти кажеш: Я багатий, і збагатів, і не потребую нічого. А не знаєш, що ти нужденний, і мізерний, і вбогий, і сліпий, і голий!» (Одкровення 3:17).
Христос стукає у двері не грішників тут, а у двері церкви, в будинку Своїх людей, бажаючи вечеряти, тобто мати близькі стосунки з ними. І увійде через покаяння, через те, що вони почують Його голос і відчинять двері. «Кого Я люблю, тому докоряю й караю того. Будь же ревний і покайся!» (Одкровення 3:19).
Тому не гріх запросити Ісуса Христа у своє серце ще раз і ще раз, правда вже не в сенсі заселення, а в для пізнання Його, затвердження в Ньому і з’єднання з Ним.
Автор: Екзистенція
