Людина не може ні народитись, ні жити, ні померти одною. В день створення людини Бог сказав слова, які стали визначенням всього життя людини і людства: «Не добре чоловікові бути одному».
Задум Бога полягав у тому, що людині потрібен помічник, причому рівний їй, відповідний. Ця ідея допомоги передбачає спільну діяльність, спільну працю. Ніхто з оточуючого тваринного світу не міг стати помічником, всі були нижчими за людину, не володіли даром мови, як людина, яка дала їм усім імена.
Згідно древніх уявлень, знання імені істоти давало знаючим владу над нею. Бог дав людині побачити, що вона одна така, особлива. Рішучою дією Бога було створення людської спільноти, сім’ї, дарування Адамові Єви було благом, добром. Побачивши її, Адам відчув свою єдність з нею, дізнався про цю відповідність.
Все, що відбувається далі в біблійних розповідях, розгортається в рамках сім’ї – невеликої, як у Адама і Єви, чи великої, як у Якова. Епоси інших народів про початки світу говорять, що боги створили відразу державу, призначивши людство для важкої роботи на богів. Будь-який східний монарх в старовину вважався божеством, а його піддані – рабами. Такому баченню людських стосунків Біблія протиставляє сім’ю і народ Божий, розширену сім’ю, яка складається з малих сімей.
Читаючи Біблію, ми зустрічаємо Авраама, голову сім’ї, який мріє про потомство. Він живе, оберігаючи родинний мир і благоденство. Коли його племінник Лот опинився на межі конфлікту через пасовиська для отар, Авраам, який прихистив племінника-сироту, старший за віком і соціальним становищем, поступається йому правом вибору території, кажучи: «Нехай не буде суперечки між мною і тобою… ми родичі… відділись від мене: якщо ти ліворуч, то я праворуч, якщо ти праворуч, то я ліворуч…»
Коли Лот потрапляє в халепу, Авраам знову проявляє родинну солідарність і визволяє свого племінника з полону. Авраам воює з чотирма царями силою свого родинного клану.
Розповіді про біблійних патріархів відкривають нам дивний світ чоловічої доблесті, що проявляється в посвяті сім’ї, дітям, вихованню дітей, передачі їм головних переконань і цінностей, якими живуть люди того часу. Яків, який має дванадцять синів, сумує, не може втішитися через зниклого Йосипа. Не дивлячись на важкий голод, він не хоче віддати свого молодшого Веніаміна в заручники за життєдайне зерно, і лише розумні аргументи його старших синів, що у такому випадку вони всі, включно з Веніаміном, все рівно загинуть, змушують його погодитись.
Йосипа продають у рабство брати. Він не мститься, але докладає всіх зусиль, щоб їх врятувати. Довгі роки випробувань у Єгипетському рабстві і в’язниці не ожорсточили його, він і далі посвячений своїм братам і їхньому сімейному благополуччю. У кінці-кінців, відданість принципам сім’ї приводить до того, що вся родина об’єднується і процвітає, розростається в Єгипті і стає народом Ізраїлю.
Біблійні патріархи – це приклад для нас. Таких чоловіків зараз рідко побачиш. По-перше, яскравий приклад батьківства. Сини приходять до батька, який помирає, щоб отримати благословення, без якого життя не може вдатися. Коли Бог являвся біблійним патріархам, Він називав Себе Богом батьків. Нащадки для патріархів були нагородою від Бога і знаком Його особистої участі в їхньому житті. В кожній сім’ї були проблеми з безплідністю до того, як вони стали батьками. Тому вони люблять своїх дітей і цінують своє батьківство. Божа любов і вірність асоціюються з любов’ю і сімейними стосунками.
Новий Завіт продовжує традицію. Чого вартує батько у притчі про блудного сина. Побачивши марнотратника, батько біжить назустріч сину, палаючи любов’ю до нього. Радість переповнює обох, батько влаштовує бенкет, адже син повернувся. Ми можемо продовжувати приводити юь дбдььб джєлдлтлтотит ло т приклади, їх у Біблії багато. І хоч у історії і культурі багатьох народів світу є немало прикладів сімейних стосунків, але сімейні цінності сьогодні поділяють небагато людей. Творець встановив сімейні цінності і підтримує їх і сьогодні
Бог не лише створив сім’ю, але і Себе називає Отцем! І не просто називає, але на прикладах показує, що Він жертовний Отець, віддає Свого Сина у жертву для того, щоб показати Свою любов до людей.
Головне, що характеризує справжнього чоловіка, – так було протягом віків у багатьох культурах, – це те, що чоловік, у першу чергу, батько сімейства. І вже потім – філософ, вчений, полководець, герой, солдат, ветеран праці. Медалі і капітал, звички і захоплення – лише після того, як усвідомлений і виконується головний обов’язок чоловічого роду – бути батьком і жити в сім’ї зі своїми дітьми.
Цікаво те, що жінки у більшій мірі, ніж чоловіки, визнають свій обов’язок у відношенні до сім’ї. Однак більшість чоловіків, не дивлячись на масу інформації, у зростаючій мірі позбавляються елементарного розуміння, що означає бути батьком. І це передбачувано, адже навчитися бути батьком по-справжньому можна лише на прикладі батька. Без повноцінного батька немає повноцінної сім’ї, і дуже важко виховати хлопчика як майбутнього чоловіка і батька. Кажуть, що інкубаторські кури не можуть висиджувати яйця.
Більше про батьківство:
Сім’я і батьківство – це те, чого не вистачає нашій країні, нашій культурі, нашому спільному життю тут і тепер. З цим не посперечаєшся, це факт. Цього не можна виправити одними лиш словами, теоріями, освітою. Тут має що запропонувати християнство. Головна новина, вона вже давно відома, полягає у тому, що Бог є Творцем сім’ї. Так, Він Сам і збудовує сім’ї, і допомагає чоловікові і дружині, наділяючи їх силою, втілити переконання в дію.
Наше суспільство знає бездомних старців і покинутих дітей. Можливо, ці старці були успішними в молодості, але чи потішить минулий успіх одиноку старість? Реалізація людини у сім’ї – не менш важливий етап в житті людини. Якщо ви служите, докладайте зусиль для блага вашої сім’ї – Бог є помічником у цій важливій праці.
Микола Корнілов
