Блог Сергія Головіна

Реалізм Боговтілення

Найбільш поширеною крайністю культурологічного богослов’я є етноцентризм. Під цим терміном розуміється переконання, що богоугодна лише одна якась конкретна культура, чи то юдейська, європейська, православна чи якась інша. Такий підхід категорично йде всупереч із постановою так званого Єрусалимського собору, наведеною в Розділі 15 книги Дій.

Важливо розуміти два моменти. З одного боку, людина немислима поза культурою. Культура формується самою людиною, і вона ж – природне середовище її проживання. Ми – породження своєї культури, і ми її породжуємо. З іншого боку, Творець – поза творінням, але відкривається Він людині виключно у контексті творіння. Більш того, Сам, будучи поза якоюсь культурою, Він відкривається виключно в контексті певної культури!

Людина була створена на образ Божий. Гріхопадіння спотворило і саме цей образ, і те, як ми його сприймаємо. Але, впавши, людина не перестала бути творцем. Вона лише стала ущербним творцем. Усі аспекти людської сутності уражені гріхом – мислення, воля, почуття. Відповідно, гріхом уражені і всі аспекти культури, що формується людиною. Ідеальної культури немає.

Проте, Бог незмінно історично діє через культуру – чи то давньосхідну, давньоізраїльську, вавилонську, юдейську, європейську, східну тощо. Він завжди звертається до людей у ​​контексті тієї культури, в якій вони знаходяться – чи то Авраам в Халдейському Урі, Мойсей в Єгипті або Іван в Юдеї. Нарешті, Бог приходить до людини не як осяяна позаземна істота, а як Людина, що належить цілком конкретній культурі, в якій би ролі Він не поставав – немовля, підліток, мандрівний вчитель, страждаючий в’язень.

Культура – ​​це знакове середовище, в якому і відбувається зустріч людини з Богом.

Прекрасним зримим чином втілення Бога в конкретному культурному контексті може бути дивовижна картина Джона Мілле «Христос у батьківському домі» (Sir John Everett Millais, Christ in the House of His Parents, 1849-50). На ній мама втішає рудоволосого єврейського хлопчика – Ісуса, що випадково поранився. Рана на долоні та крапля крові, що впала на стопу, нагадують глядачеві про стигмати – хресні рани, які чекають Господа в майбутньому. Картина сповнена релігійних символів: кров, цвяхи, чаша обмивання, сходи, трикутник, голуб, агнець. Однак, написане відповідно до естетичної ідеології прерафаелітів полотно позбавлене тих умовностей релігійного живопису, якими обтяжувалося академічне британське мистецтво вікторіанської епохи. Тут все до найменших подробиць реалістично – завитки стружки під босими ногами, збиті нігті, уражені екземою руки святої Анни.

Схожі статті

Натуралізм картини настільки сильний, що газетна критика наділяла її такими епітетами, як «обурлива» та «бунтарська». Навіть глашатай літературного реалізму Чарльз Діккенс назвав картину «низькою, мерзенною, огидною та відразливою». Але в цьому і є велика таємниця благочестя: Бог явився саме в тілі (1 Тимофія 3:16). Він увійшов у світ – світ, сповнений бруду, хвороб, скорбот і страждань, – щоб взяти на Себе всі наші немочі (Ісая 53:4). Без розуміння цього будь-які богословські побудови будуть лише профанацією.

Сподобалось? Підтримайте Газета Слово про Слово на Patreon!

Привіт 👋 А ви уже підписані?

Підпишіться, щоб отримувати новини кожного вечора!

Підтримайте наших журналістів, пожертвуйте прямо зараз! Це дуже потрібний і гучний голос на підтримку якісної християнської журналістики в Україні. 5168 7574 2431 8238 (Приват)

Сергій Головін

Доктор філософії (Ph.D), доктор прикладного богослів'я (D.Min), магістр гуманітраних наук МА, релігієзнавство,, магістр природознавства (фізика землі), магістр педагогіки (фізика). Президент Християнського Науково-аполегетичного Центру.

Схожі статті

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

Back to top button