Колись купець відправився в іншу країну і прийшов в дивне місто, в якому всі жителі були в кайданах. Купець подумав: «А якщо і мені надінуть кайдани, що тоді робити?».
В ту ж хвилину з’явилася варта і, побачивши вільну людину, відразу ж закувала його в кайдани. Втративши можливість повернутися додому, купець зажурився. Він звернувся з запитаннями до городян: чому вони всі закуті? А ті відповіли, що в їхньому місті здавна такий порядок. Купець спитав:
– Невже всі жителі міста приречені все своє життя носити кайдани?
Люди відповіли йому:
– З чуток, іноді до нас в місто приходить якийсь старий, який вільний і не носить кайданів. Тільки він знає, як від них звільнитися. Але він так рідко з’являється, що багато хто сумнівається, чи правда це.
«Нічого не вдієш, – подумав купець, – треба знайти цього старого і дізнатися, як звільнитися».
З того часу пройшло чимало років, купець вже постарів і посивів. І ось одного разу він несподівано побачив старого, що йде вулицею. На ньому не було кайданів!
– Діду, – вигукнув в’язень, – допоможи мені звільнитися від них!
– Синку, – відповів старий, – подумки скажи про себе: «Нехай варта негайно зніме з мене кайдани», – і ти будеш вільний.
В’язень подумав, що це невдалий жарт, але вирішив спробувати й сказав про себе ці заповітні слова. Тут же з’явилася варта і звільнила його від кайданів.
Купець вирішив негайно забратися з цього дивного міста, дивуючись, що сталося. Вибігши за ворота, він знову побачив того старого, який допоміг йому.
– Діду, а що це за місто?
– Місто, де стають в’язнями й звільняються від уз, лише подумавши про це. Ти тому і врятувався, що повірив моїм словам. А ті, хто не вірить, залишаються в’язнями назавжди, і я вже нічим не можу їм допомогти.
Читайте також:
«…Як у слові Моїм позостанетеся, тоді справді Моїми учнями будете, і пізнаєте правду, а правда вас вільними зробить!» (Ів. 8: 31-32).
Джерело: facebook.com/groups/428961690602403
