Блог Сергія Головіна

Пророче значення свята Суккот (Кущів)

2-9 жовтня 2020 року юдеї відзначають Суккот свято кущів. Про нього в Писанні сказано, що він буде святкуватися усіма народами:
«І станеться, що позосталі з усіх тих народів, що приходили на Єрусалим, то будуть приходити з року на рік, щоб вклонятись Цареві, Господу Саваоту, і щоб святкувати свято Кучок.» (Захарія 14:16).
Свято кущів (Суккот), безумовно, займає ключове місце в низці пророчих свят Ізраїлю. Воно, – останнє свято єврейського року з семи заповіданих в Книзі Левит 23:4-37 і кульмінація всієї низки пророчих свят, – уособлює прихід Христа. Як на Перший Прихід Месії ангел сповістив велику радість, «що станеться людям усім» (Від Луки 2:10), загальною радістю стане і Його Другий Прихід.
Веселість є головним атрибутом свята. Веселість – для всіх без винятку, навіть для найбільш знедолених, таких як раби, прибульці, вдови та сироти: «І будеш радіти в святі своїм ти, і син твій, і дочка твоя, і раб твій, і невільниця твоя, і Левит, і приходько, і сирота, і вдова, що в брамах твоїх. Сім день будеш святкувати Господеві, Богові своєму, у місці, яке вибере Господь, бо поблагословить тебе Господь, Бог твій, у всім урожаї твоїм, і в усякім чині рук твоїх, і ти будеш тільки радісний.» (Повторення Закону 16:14-15).
Найбільш же радісним був останній день свята, який відзначається як «Великий день». Він навіть отримав особливу назву Хоша-на Раба («Велика осанна»). «Хоша-на» (в грецькому написанні – «Осанна») арамейською означає «Спаси ж!». Таким чином Великий день асоціювався з відповідним йому псалмом: «Камінь, що його будівничі відкинули, той наріжним став каменем, від Господа сталося це, і дивне воно в очах наших! Це день, що його створив Господь, радіймо та тішмося в нім! Просимо, Господи, спаси [хоша-на]! Просимо, Господи, пощасти! Благословен, хто гряде у Господнє ім’я! Благословляємо вас із Господнього дому!» (Псалми 117:22-26).

Кульмінацією Великого дня, своєю чергою, була особлива «водна церемонія». У кожен з днів Свята урочиста процесія священиків і левітів, очолювана особисто первосвящеником, відправлялася до Сілоам, де той наповнював водою золотий глечик. Коли процесія через Водні ворота поверталася в Храм, священики під триразовий звук труби оспівували: «І ви в радості будете черпати воду з спасенних джерел!» (Ісая 12:3).
Після цього процесія обходила кругом жертовника, на який первосвященик виливав тільки що принесену воду під спів народу: «Просимо, Господи, спаси! Просимо, Господи, пощасти!». Порятунок було головною темою «водної церемонії»!
У Великий день, день «великої осанни», левіти сім разів триразово трубили в труби, а священики сім разів обходили вівтар. І з кожним колом народ все голосніше і голосніше вигукував: «Ана хошіа-на, ана Ель-на, хоша-на вехошіа-на» («Подай порятунок же, подай Господи ж, спаси ж прямо зараз же»). І коли вода виливалася на вівтар, весь народ починав підносити Богу моління про дарування «води живої».
Від «живої» (чистої, первозданної) води залежала все життя Ізраїлю. Людина може дати тільки «мертву» (тобто стоячу) воду. Навіть такий великий чоловік, як праотець Яків (Від Івана 4:12).
Живу воду (дощову або джерельну) дає тільки Бог! У цьому контексті й прозвучали посеред Храму слова Ісуса: «А останнього великого дня свята Ісус стояв і кликав, говорячи: Коли прагне хто з вас нехай прийде до Мене та й п’є! Хто вірує в Мене, як каже Писання, то ріки живої води потечуть із утроби його. Це ж сказав Він про Духа, що мали прийняти Його, хто ввірував у Нього. Не було бо ще Духа на них, не був бо Ісус ще прославлений. А багато з народу, почувши слова ті, казали: Він справді пророк!» (Від Івана 7:37-40).
Але навіть не у Великий день радість спасіння досягала свого апогею. Відразу ж за ним, у 22-й день місяця тишрей, йшло наступне свято. Свято Кущів триває сім днів, а по-єврейській нумерології число сім – число досконалості. «День після сьомого», відповідно, становить те, що перевершує досконалість! І хоча називається це свято по-простому, «Шміні-Ацерет», тобто «Додаткові збори», це – найвеселіше свято, «радість радості».
Шміні-Ацерет уособлює повне єднання Божого народу і втіленого в Христі Божого Слова. Тому свято це дістало ще одну назву – Симхат-Тора («Радість Тори»). В цей день в синагогах одночасно відбувається закінчення річного циклу читання Тори та, відразу ж – початок нового. Тим самим підкреслюється безперервність заповітного зв’язку Небесного Чоловіка зі Своєю спокутую нареченою. Згодом євреї розсіювання стали розтягувати святкування Шміні-Ацерет, відзначаючи Симхат-Тора окремо на наступний день – як радісне «доповнення до доповнення».
Свято Шміні-Ацерет сповіщає весілля Агнця, остаточне оновлення Завіту, завершення відкритої в Біблії історії, остаточне встановлення Царства Божого. Ми – вже громадяни цього Царства де-юре, але ще не де-факто. Перемога вже здобута, Вавилон вже впав. Але ми поки що продовжуємо жити в цьому вже полеглому Вавилоні, який Бог не руйнує до певної пори, «не хоче, щоб хто загинув, але щоб усі навернулися до каяття.» (2 Петра 3:9б).
Ми свідчимо жителям Вавилона: нині народився Христос Спаситель! Нині Він воскрес і сидить праворуч Бога (2 Коринтян 5:20-21)!
Тут, у Вавилоні, кожна людина народжується, щоб жити, і – вмирає. Ісус же народився, щоб померти, і нині – живий навіки! Він незабаром повернеться, і Царство Його настане у всій повноті!
[sc name=”futerblock” ]

Сподобалось? Підтримайте Газета Слово про Слово на Patreon!

Привіт 👋 А ви уже підписані?

Підпишіться, щоб отримувати новини кожного вечора!

Підтримайте наших журналістів, пожертвуйте прямо зараз! Це дуже потрібний і гучний голос на підтримку якісної християнської журналістики в Україні. 5168 7574 2431 8238 (Приват)

Сергій Головін

Доктор філософії (Ph.D), доктор прикладного богослів'я (D.Min), магістр гуманітраних наук МА, релігієзнавство,, магістр природознавства (фізика землі), магістр педагогіки (фізика). Президент Християнського Науково-аполегетичного Центру.

Схожі статті

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Back to top button