Актуальне

Про проблему зла і про апокаліптику

Я ще раз вирішив пробігти очима дискусію Тома Райта і Барта Ермана про проблему зла і про апокаліптику. Я не буду багато говорити про позицію Райта, яка і так зі зрозумілих причин мені близька (хоча я б її в деяких речах формулював інакше). Ерман, як і багато агностиків, в загальному для них дусі говорять наступне: кожні п’ять секунд у світі помирає дитина. Проста теза. Нічого більшого і нічого меншого. І ця теза стає відправною точкою дискусії.

Між Бартом Ерманом і тим же Невзоровим/Латиніною багато спільного. Наші сучасники звинувачують Бога в тому, що Він (тобто створені Ним люди) не дотримується, наприклад, женевської конвенції або загальної декларації про права людини. Чому ж Бог карає людей? Невинних? Але Барту цього мало. Він також звинувачує літературний твір юдеїв за те, що Бог в їх писаннях є буквально автором ВСІХ страждань. Скупа відповідь біблійних авторів, на його погляд, полягає в одному реченні: бо за ваші гріхи.

Так, ця скупа і холодна логіка зустрічається протягом усіх книг Біблії. Але з чим я не погоджуся, полягає в тому, що Ісус САМ від неї не завжди був в захваті. «Чому він народився сліпим?», − запитали Його учні. Звичною відповіддю було б: «За його гріхи, діти мої». Але Ісус так не відповів. І хоча його відповідь є скоріше маргінальною для «духу Біблії», така відповідь на проблему страждань в Біблії все ж є.

Я не кажу про те, що аргумент Ермана слабкий. Так, автори Біблії на питання страждань відповідали швидше «незграбно». Як і у нас за часів Київської Русі: за гріхи наші заслужено нам… Але щось мені підказує, що така відповідь була дана не філософам, а простим «селянам». Або як сьогодні можна говорити: пролетарям. Будь-яка інша філософська і екзистенціальна відповідь і здалася б багатьом сучасникам Йова дивною і важкою для сприйняття. Тому – і це не дивно – Бог на питання Йова про страждання не дав йому НІЯКОЇ ВІДПОВІДІ. Просто зник в хмарах і все….

Однак в Біблії є відповідь, яка здасться розумною і для філософів і для «селян» (простих людей). Ісая одного разу неодмінно відповів юдеям: чи може дерево (поліно) сказати теслі «навіщо ти зробив мене?». А глина гончару: «навіщо зліпив мене?». Так вийшло, але ми живемо на планеті, де є багато недосконалості: тут можуть ткнути ножичком. Можна померти на автобані. У вас може народитися дитина без руки або ноги. Все може бути. З цим жив і я до тих пір, поки у мене – як і у багатьох інших батьків – не народилася дитина-інвалід. Хтось після цього йде від Бога. А хтось починає в дусі псалмоспівця вести з Богом важкий діалог, плакати й сумувати, але по суті розуміти одну «залізну» річ, яка говорить на користь Бога: а куди мені тепер пертися? У тебе основи (Петро) вічного життя!

Так, життя повне скорботи. Але питання в тому, як ми реагуємо на цю скорботу і біль. Скажу як теолог:
Будь-яка скорбота і проблема болю і зла повинна розглядатися в контекстах.

Уявіть, що ми дивимося бій без правил у версії ММА. Навіть я перед змаганнями з карате колись підписував документи, згідно з якими я не став би звинувачувати організаторів чемпіонату за можливі каліцтва. Карате без травм – це не карате. За це ми і платимо і заради цього тренуємося. Але життя виглядає з боку трохи складніше, ніж карате. Чому? Тому що ставки високі. І тут можна покінчити не тільки зламаною рукою, а й відірваною головою.

Бог сказав одного разу Адаму: «Хочеш пізнати добро і зло? Ти справді хочеш скуштувати це зло? Упевнений? Точно-точно?». І Адам понюхав пороху. І скуштував заборонене. Нині на дворі 6 липня 2021 року і я маю сумнівне задоволення спостерігати, як людство в особі мене і багатьох інших гідних і недостойних людей вигрібає по повній програмі.

Чи відповів я на проблему зла? Для себе я зазначу: так. Але. Але тут є велике АЛЕ. Я відповів на цю проблему ДЛЯ СЕБЕ. Для мене скаржитися на проблему зла на кшталт такої ситуації. Уявіть себе автором, який пише у своїй фейсбук. І у нього, скажімо, три мільйони підписників. На кожен пост у нього набирається два мільйони лайків. Один мільйон коментарів. І ось серед мільйона коментарів знаходиться один, в якому розгніваний підписник (навіть не френд) пояснює нашому авторові свою виняткову незгоду з усім написаним. Але потім його запис пропадає і на місце його запису валитися ціле відро нових захоплених коментарів.

Читайте також:

Так і з проблемою зла. Так, людей, які співають Богу захоплені псалми значно менше, ніж злісних, або, скажімо, незадоволених коментаторів. Але моя ілюстрація не претендує на досконалість, бо, що і було вже сказано, життя набагато складніше.

Сподобалось? Підтримайте Газета Слово про Слово на Patreon!
Become a patron at Patreon!

Привіт 👋 А ви уже підписані?

Підпишіться, щоб отримувати новини кожного вечора!

Підтримайте наших журналістів, пожертвуйте прямо зараз! Це дуже потрібний і гучний голос на підтримку якісної християнської журналістики в Україні. 5168 7574 2431 8238 (Приват)

Віктор Шльонкін

Пастор вільної євангельської церкви в Німеччині. Доктор богослов'я (Dr. theol.). Віктор з дружиною Юлією виховує трьох синів.

Схожі статті

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Back to top button