Домашня » Блог Сергія Головіна » Ось я, Господи! Пошли когось іншого

Ось я, Господи! Пошли когось іншого

0
Поширень
Pinterest WhatsApp

Ми постійно чекаємо – хто ж виконає Божий план? Ніби не розуміємо, що Божий план здійсниться в будь-якому випадку. Але, може бути, Господь надає саме нам можливість стати співучасниками цього плану, тими інструментами, через які Він хоче діяти? А у нас напоготові відповідь: «Ось я, Господи! Пішли кого-небудь іншого».

У репризі Аркадія Райкіна залізничник, який побачив, як у цистерни з мазутом капає нещільно закритий кран, нарікає: «Півгодини простояв. Хоч би хто підійшов і закрутив!». Знайома ситуація? Як часто нас що-небудь дратує, і ми чекаємо, щоб хто-небудь все виправив.

У дворі сусід зачепив колесом машини огорожу клумби – ну, якби хоч хто б поремонтував! На дитячому майданчику металеві конструкції ржавіють – якби хтось пофарбував! Кожен день проходжу повз, і всякий раз мене це турбує. У церкві, вдома, у дворі, на роботі – нас постійно щось, та не влаштовує. А вихід простий: хочете, щоб хто-небудь це змінив? Станьте цим «хтось»! Раз вас це хвилює, не виключено, що Бог поклав саме вам на серце таку турботу. Особливо, якщо це не хвилює нікого, крім вас.

Ми постійно чекаємо – хто ж виконає Божий план? Ніби не розуміємо, що Божий план здійсниться в будь-якому випадку. Але, може бути, Господь надає саме нам можливість стати співучасниками цього плану, тими інструментами, через які Він хоче діяти? А у нас напоготові відповідь: «Ось я, Господи! Пішли кого-небудь іншого».

****

«А Мойсей пас овець свого тестя Йотора, мадіямського жерця. Якось він погнав овець у пустелю і прийшов до гори Хорив. Тут йому з’явився Господній ангел у полум’ї вогню з куща. Він бачить, що кущ охоплений полум’ям, та кущ не згоряє. Тож Мойсей сказав: Піду і гляну на це величне явище, — чому не згоряє кущ? Коли ж Господь побачив, що він підходить подивитися, то Господь звернувся до нього з куща, промовляючи: Мойсею, Мойсею! Він же відгукнувся: Що таке?» (Вихід 3: 1-4).

А Мойсей був віку вісімдесят, коли він побачив палаючий кущ і захотів, як сказано, «піти подивитися на це велике видіння». За його ж власним переконанням, це був захід його життя: «При тому днів нашого віку — сімдесят років; якщо ж у силі, — то вісімдесят років.» (Псалми 89:10, «Молитва Мойсея, чоловіка Божого»).

Всю першу половину життя він вважав, що його призначення – звільнити Ізраїль. Неспроста, адже, Господь уберіг його немовлям від смерті, ввів в царські палати, підніс до сина дочки фараонової? І ось, в сорокарічному віці, тобто в самому розквіті сил, коли вже багато розумієш, але ще багато чого можеш, Мойсей зробив спробу самовільно визволити одноплемінників. Правда, на більше, ніж вбити єгиптянина і зарити тіло піску, його не вистачило.

«Півжиття» проживши в палацовій розкоші, він втікає в пустелю. Наступні сорок років він проводить в пастушому наметі, заробляючи прожиток тим самим заняттям, яке – огида для Єгипту (Буття 46:34). Швидше за все, він як і раніше сподівається на визволення Ізраїлю. Але, як то кажуть – «будь ласка, без мене». Він перестав вірити в своє призначення, і Богу доведеться двічі кликати Мойсея по імені, перш ніж той відгукнеться.

Переконавшись, що ні недочув, Мойсей «сказав: ось я, Господи!», Тобто, «я повністю в Твоєму розпорядженні», «слухаю і підкоряюся». І … тут же став перечити, виправдуватися, шукати відмовки:

Відмовка перша – хто я такий? «А Мойсей промовив до Бога: Хто я такий, щоб іти до фараона, єгипетського царя, і вивести Ізраїльських синів з Єгипетської землі? А Бог сказав Мойсеєві, запевняючи: Я буду з тобою! І ось тобі ознака, що Я тебе посилаю: Коли ти виведеш Мій народ з Єгипту, тоді ви поклонитеся»(Вихід 3: 11-12). «Ти – той, кого Я вибрав, і той, з ким Я буду», – відповідає Господь, і дає Мойсеєві несподіване знамення. Хочеш переконатися? Без проблем! Ось, що буде потім. І коли це збудеться – тоді і переконаєшся! Віра в Мене – твоя вища гарантія!

Проте, Мойсей продовжує намагатися вести свою гру. Він задає наступне питання: а хто Ти їм? «Тоді Мойсей промовив до Бога: Ось, я піду до Ізраїльських синів і скажу їм: Бог ваших батьків послав мене до вас. А мене запитають: Яке Його Ім’я? Що я їм скажу? І сказав Бог Мойсеєві: Я є Той, Хто Є. Так скажеш синам Ізраїля, — продовжив Він, — Той, Хто Є, — послав мене до вас! І ще сказав Бог Мойсеєві: Так скажеш Ізраїльським синам: Господь, Бог ваших батьків, Бог Авраама, Бог Ісаака і Бог Якова, послав мене до вас. Це є Моє вічне Ім’я і пам’ять з роду в рід» (Вихід 3: 13-15).

У відповідь Бог назвався Своїм потаємним Іменем, під яким Він уклав завіт з праотцями. Здавалося б, всі карти відкриті, і Мойсей мав би остаточно зрозуміти, з Ким має справу, – залишається лише коритися. Але у новообраного ватажка – нова відмовка: а хто я їм? «Та Мойсей у відповідь сказав: А якщо не повірять мені й не послухають мого голосу, оскільки скажуть: Бог не з’являвся тобі. Що відповім їм? А Господь сказав йому: Що це в тебе у руці? Він же сказав: Посох. Тож Господь сказав: Кинь його на землю! І той кинув його на землю, і він став змієм, і Мойсей втік від нього. Та Господь сказав Мойсеєві: Простягни руку і візьми його за хвіст! Тоді, простягнувши руку, він узяв його за хвіст, і той став посохом у його руці. Щоб повірили тобі, що Господь, Бог їхніх батьків — Бог Авраама, Бог Ісаака і Бог Якова — з’являвся тобі. А далі Господь сказав йому: Засунь свою руку собі за пазуху! І він засунув руку собі за пазуху, і вийняв свою руку із-за пазухи, і його рука стала мов сніг. А Господь сказав: засунь знову свою руку собі за пазуху. І той вклав руку собі за пазуху, і вийняв її з-за своєї пазухи, — і знову повернувся колір його тіла. І станеться, якщо не повірять тобі й не послухають вістки першої ознаки, то повірять тобі через вістку останньої ознаки. І станеться, якщо не повірять тобі через ці дві ознаки, і не прислухаються до твого голосу, то візьмеш воду з ріки й виллєш на суходіл, — і вода, яку візьмеш з ріки, стане кров’ю на суходолі» (Вихід 4: 1-9).

Мойсеєві не вистачає справжнього знамення – сповнення Божої волі? Що ж, Бог з ласки Своєї дає знамення простіше, такий собі «перфоманс». Але якщо перші два з них лише демонструють причетність пророка до певної надприродної сили, третє має ще й глибокий сакральний сенс. Для єгиптян Ніл був божеством, що дає життя. Нільська вода вважалася священною, а обмивання в ній – очищує від усякої скверни. Бог же перетворює цю воду, пролиту на землю, в кров. Те, що повинно було бути чином святості і життя, на перевірку несло скверну і смерть – як фізичні (кров кинутих в річку єврейських немовлят волає до Бога), так і духовні (поклоніння ідолам лише віддаляє від справжнього Джерела життя).

Отже, здавалося б, все розставлено по місцях. Але Мойсей, навчений всієї премудрости єгипетської і сильний в словах і ділах (Дії 7:22), шукає нового виправдання – я нездатний: «Та Мойсей промовив до Господа: Прошу, Господи, я не здатний на це ні від учора, ні від третього дня, ні відтоді, як Ти почав говорити до Свого слуги! Я — заїка й повільний у мові. Тоді Господь сказав Мойсеєві: Хто дав уста людині, хто створив глухуватого і глухого, зрячого і сліпого? Хіба не Я, Господь Бог? А тепер іди, Я відкрию твої вуста і навчатиму тебе, що маєш говорити..» (Вихід 4: 10-12). Ну як тут не згадати експерта в практичному богослов’ї Тев’є-молочника? Чи не занадто багато говорить Мойсей для людини з вадами мови, заїки й повільного у мові? Але «Тоді Господь сказав Мойсеєві: Хто дав уста людині, хто створив глухуватого і глухого, зрячого і сліпого? Хіба не Я, Господь Бог? 12А тепер іди, Я відкрию твої вуста і навчатиму тебе, що маєш говорити» (Вихід 4: 11-12).

Бог ставить крапку. Тепер вже точно, здавалося б, все відмовки вичерпані. Але в запасі у Мойсея залишилася ще одна, знайома всім зі шкільної парти: а чому я? «Прошу, Господи, — сказав Мойсей, — признач іншого, здатного на це, якого пошлеш (Вихід 4:13). Нехай він виконує Твою волю, не я! У мойому ж житті – не Твоя нехай станеться воля, але моя!

«І Господь, запалавши гнівом на Мойсея, сказав: Хіба ось Аарон-левіт — не твій брат? Знаю, що він неодмінно говоритиме сам за тебе. Ось він вийде тобі назустріч і, побачивши тебе, зрадіє в собі. 15Ти промовлятимеш до нього і вкладатимеш йому в уста Мої слова. А Я відкриватиму і твої вуста, і його вуста, — і вкажу вам, що робити. 16Тож він говоритиме за тебе до народу, — він буде твоїми вустами, ти ж будеш для нього в Божих справах. 17А цей посох, що обертався на змія, візьми у свою руку, — ним чинитимеш ознаки» (Вихід 4: 14-17).

Навряд чи Мойсей не розумів, з Ким має справу. Але сорок років вигнання, сорок років пустелі, заважали йому прийняти свою роль в плані Божому. Спогади про Єгипет були занадто болючі. Тільки уявіть – скільки разів за ці сорок років замислювався він, що було б, якби він не вбив того єгиптянина! Мойсей не зміг би вести народ через пустелю, якби сам залишався в пустелі жалю до себе, нещасного! Адже з найкращих спонукань він вже намагався допомогти своїм одноплемінникам, а відповідь була їхня «Хто тебе настановив за начальника та за суддю над нами?» (Вихід 2:14). І це він всього з двома євреями розмовляв, тепер же потрібно йти до всього народу!

Ну, як знову не згадати Тев’є-молочника: «Я, звичайно, розумію, що ми – обраний народ, але не міг би Ти час від часу обирати кого-небудь іншого»? Жаліти себе – це так болісно-приємно! Як влучно зазначив поет (Олексій Іващенко, автор трагічно відомого, але несправедливо забутого мюзиклу «Норд-Ост»):

В цей дрібний сірий дощик, в цю мерзенну погоду
Дуже хочеться залізти на яке-небудь горище
І лежати, дивитися у вікно на рухливу воду,
І мріяти, як було б славно, якщо б було все не так.
І своїм безглуздим життям вигадуючи виправдання,
Поливати себе погордою, але не дуже, а люблячи,
Міркувати по ходу справи про проблеми світобудови
І жаліти по всій програмі недолугого себе.

Знайомий стан? Щось подібне відчував і головний герой притчі про блудного сина: «Скільки наймитів мого батька мають у надлишку хліба, а я тут гину з голоду…» (Від Луки 15:17). Але, тим не менш, він подолав цю жалість до себе, «встав і пішов до батька свого» (Від Луки 15:20).

Ми ніколи не бачимо всієї картини і тому, перебуваючи в своїй пустелі, не можемо робити обгрунтованих висновків. Єдине, що в наших силах – покластися на Того, Кому відомо все. Мойсей ще не знає, що Аарон вийде йому назустріч. Навіть сам Аарон цього ще не знає. Але Бог передбачив все. Всевишній з самого початку обрав Мойсея для місії, і все попереднє життя було лише підготовкою до призначеного служіння. Навіть – горезвісні сорок років у пустелі.

Пустеля повна сюрпризів – вже можете мені повірити! В молодості ми з друзями задумали перетнути пішки Каракуми. Вичитали десь, що навесні пустеля розквітає тюльпанами, і захотіли піти і подивитися на це велике видлвище. Ми прочитали всі книжки про пустелю, які змогли дістати. Ми знали, як зберегти вологу, як сховатися від піщаної бурі, як захиститися від змій і скорпіонів, що робити при тепловому ударі, і т.п. У жодній книжці не говорилося, як в пустелі захищатися від дощу. В результаті ніхто не взяв і шматочка поліетилену. А дощ ішов, ішов кожен день. Такир – гладка поверхня пустелі, зазвичай растріскана від спеки, розмокнула, і весь тиждень ми йшли, хлюпотячи по глинистой рідині. Виявилося, що тижню цвітіння в пустелі передує тиждень дощів. Саме на нього ми і потрапили. Ось це був сюрприз!

Мойсей, виводячи Ізраїль, знав пустелю не за книжками. Після сорока років, проведених в пустелі, його там чекав лише один сюрприз: Бог весь цей час був з ним!

****

У сатани є два інструменти, якими він намагається утримати нас від виконання Божої волі: жаль про минуле і страх перед майбутнім – «що ж я накоїв?» І «що ж буде далі?». І самим по собі, власними силами, ми не зможемо вирватися з цієї клітки, ефемерні прути якої скручені з того, чого вже немає і того, чого ще немає. Але ті хто слідує за Господом і творить Його волю в ній не втримати.

Пролита на землю кров Христова говорить краще, ніж Авелева (До євреїв 12:21). Вона очищає всяку скверну і відроджує від смерти в життя. Наше минуле спокутане. Наше сьогодення – безпечне («на Бога надію кладу й не боюсь, що зробить мені людина?» – Псалми 55:12). Наше майбутнє – прекрасне! (Не бійтеся – Бог вже там!) Питання лише в тому, як ми відповідаємо на Божий заклик: «Ось я, Господи! Пішли іншого», або ж «Ось я, пошли Ти мене!» (Ісая 6: 8).

Приєднатися до нас у Facebook  Twiter   Instagram

Підтримайте розвиток сайту "Слово про Слово"

Slovoproslovo.info – Газета “Слово про Слово є неприбутковим проєктом і працює коштом пожертв.

 Ми прагнемо забезпечити якісну незалежну християнську журналістику, якій ви можете довіряти. Але на те, що ми робимо, потрібно багато важкої праці, часу та грошей.

 Просимо вас фінансово підтримати розвиток та діяльність цього інформаційного християнського ресурсу.

Новий сервіс онлайн-переказів на картки ПриватБанку з платіжної картки VISA будь-якого банку світу. Тепер можна миттєво перерахувати гроші з картки закордонного банку на картку ПриватБанку через веб- або мобільну версію Приват24. При цьому для надіслання переказів не обов’язково бути клієнтом ПриватБанку або реєструватися в Приват24.

Пожертву із-за кордону можна надсилати на картковий рахунок:

5168 7427 1505 4262 (JAKOBCHUK ANATOLIJ)

Попередня Стаття

{:uk}У YouVersion визначили найпопулярніший вірш Біблії в 2019 році{:}{:ru}В YouVersion определили самый популярный стих Библии в 2019 году{:}

Наступна Стаття

Релігійні діячі разом благословлять Україну перед самітом у Парижі

Без коментарів

Залиште коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *