Варто замислитись

Як щодо смерті дітей?

Це частий аргумент, до якого звертаються атеїсти. Бог же не посилає людині того, що вона не може перенести. Бог ніколи не ставить людей перед тим, що їм не під силу. Однак атеїст посилається на свій очевидний досвід, заявляючи, що для всіх, хто помер, це не так, хіба ні? Хіба їх смерть може служити більшим благом? Що ж, для християнства це також не є нерозв’язною проблемою.

По-перше, Біблія стверджує, що діти йдуть на небо

«Ісус же сказав: Пустіть дітей і не бороніть їм приходити до Мене, бо таких є Царство Небесне» (Євангеліє від Матвія 19:14).

Тому, з точки зору християнства, доля померлих дітей насправді є великим благом. Тут проявляється роздум атеїста з чисто земної перспективи. З чого атеїст взяв, що земне життя – це найкраще, що у нас може бути? Божа мета не обмежується цим життям, а виливається за могилу в вічне життя. Цей світ – лише початок. Брами, що ведуть в неймовірне, вічне життя за межами надгробної плити. Павло, який написав велику частину Нового Завіту, піддавався стражданням, натрапляв на небезпеки, був побитий,  ув’язнений, голодний, але, попри це, він писав:

«Бо теперішнє легке наше горе достачає для нас у безмірнім багатстві славу вічної ваги, коли ми не дивимося на видиме, а на невидиме. Бо видиме дочасне, невидиме ж вічне!» (2 Коринтян 4: 17-18).

Павло розумів, що життя на Землі й будь-які страждання, що переносяться кожним з нас – тимчасові. Наш біль не триватиме вічно, але наше життя буде з Богом. Павло не применшував скрутне становище тих, хто жахливо страждає в цьому житті. Більш того, він був одним з них. Але він усвідомлював, що ці страждання будуть навіки закриті океаном радості, яку Бог дасть тим, хто добровільно прийняв Його.

По-друге, ми просто не знаємо, з яких причин Бог допустив смерть тієї чи іншої дитини

Наслідки смерті можуть йти далеко за рамки нашого огляду. Звичайно ж, страждання можуть сприяти тому, щоб будь-хто добровільно прийняв Бога. Тому смерть може бути тим засобом, через який діє Бог. Смерть немовляти, яке загинуло від раку, може бути єдиною можливістю (враховуючи свободу волі), щоб спонукати його батьків, або кого-небудь ще вільно прийняти Бога, а для самого немовляти життя не закінчується могилою, бо згідно зі словами Ісуса Христа дітям належить Царство Небесне. Багато інших можуть навернутися до Бога тільки через небезпечну хворобу або смерть близької їм людини.

Тому аргумент атеїста зазнає краху, просто тому що він не знає тих причин, за якими Бог допускає те чи інше зло у світі. І також тому, що з Божественної точки зору найважливіша мета життя полягає не в щасті, а в пізнанні Бога.

Страждання можуть привести до глибшого і більш особистого пізнання Бога, чи то з боку того, хто страждає, або ж тих, що оточують.

Читайте також:

Багато атеїстів можуть заперечити: коли в задум Бога входить смерть дітей – це добро, коли в задум Гітлера – це зло. Подвійні стандарти?

Зовсім ні, тому що наміри Гітлера не були моральні, і у нього як кінцевого й обмеженого творіння немає повноважень Творця для розпорядження чужими життями. У Бога ці повноваження є, і Його бажання полягає в тому, щоб привести якомога більше людей у Своє Царство, в тому числі через смерть, що може бути єдиним варіантом в якомусь конкретному випадку.

Джерело: Протестант

Сподобалось? Підтримайте Газета Слово про Слово на Patreon!
Become a patron at Patreon!

Привіт 👋 А ви уже підписані?

Підпишіться, щоб отримувати новини кожного вечора!

Підтримайте наших журналістів, пожертвуйте прямо зараз! Це дуже потрібний і гучний голос на підтримку якісної християнської журналістики в Україні. 5168 7574 2431 8238 (Приват)

Редакція

Слово про Слово – інформаційний християнський ресурс. Публікуємо щоденні новини, коментарі, аналітику, що висвітлюють релігійну тематику в Україні та світі. Публікуємо статті різних жанрів, авторські блоги, оповідання, поезію, притчі.

Схожі статті

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Back to top button