Небезпечне заперечення статі – The Wall Street Journal

“Ідея двох статей є спрощеною”, – стверджується в статті в науковому журналі Nature в 2015 році. “Біологи вважають, що існує ширший спектр, ніж цей”. У науковому журналі Scientific American 2018 року стверджувалось: «Біологи вважають, що існує ширший спектр, ніж просто бінарний – жінки та чоловіки». А заголовок New York Times у жовтні 2018 року обіцяв пояснити “Чому стать не є бінарною”.
Аргумент полягає в тому, що через те, що деякі люди є інтерсексуальними – тобто вони знаходились в умовах розвитку, що призвели до неоднозначних ознак статі – поняття чоловіка і жінки існують в “спектрі”, і тому є не більш ніж “соціальними конструкціями”. Якщо чоловіки та жінки є лише довільними угрупованнями, то з цього випливає, що кожен, незалежно від генетики чи анатомії, повинен мати свободу обирати бачити себе як чоловіка чи жінку або повністю відкидати стать на користь нової обраної «гендерної ідентичності».
Охарактеризувати цю лінію міркувань такою, що не має під собою основи, було б кричущим применшенням. Вона є помилковою в усіх відношеннях.
У людей, як і у більшості тварин або рослин, біологічна стать організму відповідає одному з двох різних типів репродуктивної анатомії, що розвиваються для отримання малих або великих статевих клітин – відповідно, сперми та яйцеклітин – і пов’язаних з ними біологічних функцій при статевому розмноженні. У людей репродуктивна анатомія однозначно є чоловічою або жіночою при народженні у понад 99,98% випадків. Функція цих двох анатомій полягає у сприянні розмноженню шляхом злиття сперми та яйцеклітин. У людини не існує третього типу статевих клітин, а отже, немає чоловічого та жіночого “спектру” або додаткових статей. Стать  бінарна.
Однак є різниця між твердженнями про те, що існують лише дві статі (правда), і що кожного можна чітко віднести до категорії чоловіків чи жінок (помилка). Існування лише двох статей не означає, що стать ніколи не є неоднозначною. Але інтерсексуальні особи зустрічаються вкрай рідко, і вони не є ані третьою статтю, ані доказом того, що стать є “спектром” або “соціальною конструкцією”. Не всім потрібно чітко відноситись до тієї чи іншої статі, щоб біологічна стать була функціонально бінарною. Припустити інше – це плутати вторинні статеві ознаки з самою біологічною статтю, що є категоріальною помилкою.
Заперечення реальності біологічної статі та витіснення її суб’єктивною “гендерною ідентичністю” – це не просто ексцентрична академічна теорія. Це викликає серйозні проблеми щодо прав людини для вразливих груп, включаючи жінок, гомосексуалістів та дітей.
Жінки тяжко боролися за правовий захист своєї статі. Місця, де можуть перебувати виключно жінки, необхідні через поширену загрозу насильства з боку чоловіків та сексуального насильства. Окремі спортивні категорії також необхідні для того, щоб жінкам і дівчатам не доводилося стикатися з конкурентами, які зазнали незворотних змін (підвищення продуктивності) через чоловіче статеве дозрівання. Різні репродуктивні ролі чоловіків і жінок вимагають прийняття законів для захисту жінок від дискримінації на робочому місці та в інших місцях. Хибність того, що стать ґрунтується на суб’єктивній ідентичності замість об’єктивної біології, робить усі ці права неможливими в застосуванні.
Заперечення біологічної статі також стирає поняття гомосексуальності, оскільки одностатевий потяг не має сенсу без розрізнення між статями. Зараз багато активістів визначають гомосексуальність як тяжіння до “тієї ж гендерної ідентичності”, а не до тієї ж статі. Такий погляд суперечить науковому розумінню сексуальності людини. Лесбіянок визнали “фанатичками” за те, що вони виявляють небажання зустрічатися з чоловіками, які вважають себе жінками. Успішна нормалізація гомосексуалізму може бути підірвана, якщо вона розглядатиметься в контексті неспроможної ідеології.
Найбільш уразливі до заперечення статі діти. Коли їх навчають, що стать ґрунтується на ідентичності замість біології, статеві категорії можуть легко сплутатись з регресивними стереотипами мужності та жіночності. Чоловічні дівчата та жіночні хлопчики можуть заплутатися у власній статі. Драматичне зростання кількості підлітків з “гендерною дисфорією”, особливо молодих дівчат, ймовірно, відображає цю нову культурну плутанину.
Значна більшість гендерно-дисфоричних молодих людей зрештою переростають почуття дисфорії під час статевого дозрівання, і багато хто з них визначає себе гомосексуалістами. Терапія,  яка наполягає на тому, щоб ніколи не піддавати сумніву перехресну ідентичність дитини, і ліки, що блокують статеве дозрівання, рекламовані як спосіб «купити час» дітям, щоб вони могли розібратися у своїй особистості, можуть лише зміцнити почуття дисфорії. Це у свою чергу ставитиме дітей на шлях ще більшого медичного втручання та невиліковного безпліддя. Ця патологізація сексуально-атипової поведінки надзвичайно тривожна та регресивна. Це схоже на гей-конверсійну терапію, за винятком того, що зараз замість розуму змінюються тіла, щоб привести дітей у «належне» узгодження із собою.
Час ввічливості з цього питання минув. Біологи та медичні працівники повинні відстоювати емпіричну реальність біологічної статі. Коли авторитетні наукові установи ігнорують або заперечують емпіричний факт в ім’я соціального пристосування, це жахлива зрада перед науковою спільнотою, яку вони представляють. Це підриває довіру громадськості до науки й шкодить тим, хто найбільш уразливий.

Джерело: The Wall Street Journal

[sc name=”futerblock” ]