На 92-му році життя помер останній лідер СРСР Михайло Горбачов, повідомили російські медіа з посиланням на представників лікарні, де колишній політик перебував.
Джерело: news.liga.net
Горбачов був тяжко хворий і останні три роки жив у Центральній клінічній лікарні в Москві. У нього був цукровий діабет, проблеми з нирками. Напередодні смерті Горбачов приїхав до лікарні на гемодіаліз.
Михайла Горбачова поховають на Новодівичому цвинтарі в Москві, в родовому похованні поряд з дружиною Раїсою, повідомив знайомий із побажаннями близьких померлого.
Михайло Горбачов був першим та останнім президентом СРСР у період з 15 березня 1990 року до 25 грудня 1991 року. Крім того, він був останнім генеральним секретарем ЦК КПРС та головою президії Верховної Ради СРСР.
У 2016 році в одному з інтерв’ю Горбачов заявив, що вважає правильним рішення президента РФ Володимира Путіна окупувати Крим і він вчинив би так само в аналогічній ситуації. «Єдина справжня причина, через яку я не робив цього, це якби я все ще був при владі, Радянський Союз існував би й Крим був би його частиною», − заявив Горбачов тоді. За це йому заборонили в’їзд до України.
Горбачов за переконаннями був атеїстом. The Wall Street Journal опублікували матеріали про те, як колишній американський президент Рональд Рейган нібито переконував батька перебудови Михайла Горбачова в існуванні Бога. Нібито на переговорах з Рейганом Горбачов раз у раз повторював «слава богу», що лідер США сприймав як ознаку прихильності до віри. Йому було невтямки, що цю приказку в СРСР вимовляли навіть запеклі атеїсти. Проте Рейган подумав, що Горбачов здатний змінити радянську систему з допомогою релігії. І під час саміту 1988 року в Москві американський президент завів розмову про релігійну толерантність в СРСР і дав високу оцінку діям Горбачова щодо налагодження відносин із Православною церквою.
Ось що сам Горбачов говорив про віру в Бога:
«У нас уся сім’я була віруюча. Мене хрестили ще у дитинстві. І хоча батько та дід були комуністами, у них у червоному кутку стояла ікона і висіла лампадка. А поряд на столі – портрети Леніна та Маркса. Так у нашій сім’ї було досягнуто паритету між ідеологією та вірою. Сам я до церкви не ходжу. І вважаю святенництвом, коли люди стоять зі свічками напоказ. Перед телекамерами. Але під час перебудови я якось зібрав ієрархів усіх конфесій Радянського Союзу у залі Політбюро, і ми народили закон про свободу совісті та віросповідання. Йому, між іншим, досі немає аналогів у світі».
