Блог Сергія Головіна

Мойсей і Хамураппі

Згідно з даними археології, найбільш древньою з відомих нам законодавчих систем є вавилонський звід законів, відомий як «Кодекс Хаммураппі». Чорна діорітова стела з клинописним викладом Кодексу була знайдена в замку (територія стародавнього Межиріччя) в ході розкопок 1901-1902 рр. Стелу, що датується 1759 р. до н. е., вінчає барельєфне зображення, де сидить на троні бог сонця Шамаш і вручає закони царю Хаммураппі (1793-1750 до н.е.) − шостому правителю першої вавілонської династії. Кодекс налічує 282 статті.

Оскільки Закон Мойсеїв (Тора) з’явився як мінімум трьома століттями пізніше, у свій час було вкрай популярно стверджувати, що Мойсей запозичив свої ідеї у Хаммураппі. Але такий погляд не витримує критики. Справа навіть не в тому, що Тора має зовсім іншу форму і структуру. Ці тексти демонструють принципово різні підходи до уявлення про закон. У той час як Кодекс Хаммураппі робить основний акцент на майнових відносинах між людьми, Закон Мойсеїв вказує на необхідність відновлення міжособистісних відносин як між людьми, так і між людиною і Богом.

Радикально відрізняються і принципи, що лежать в основі цих двох законодавств. Так, наприклад, Стаття №2 Закону Хаммураппі говорить:

«Якщо хто висуне звинувачення, і обвинувачений піде до річки і стрибне в неї, якщо він потоне, обвинувач повинен забрати все майно його будинку. Але якщо річка доведе, що обвинувачений не винен, і він уникне шкоди, той хто висунув звинувачення Повинен умерти, а той хто стрибнув у річку повинен забрати майно будинку, що належав його обвинувачу».

П’ять моментів відразу ж кидаються в очі.

По-перше, дуже цікавий спосіб визначення невинності − через вміння плавати.

По-друге, такий закон робить обвинувача матеріально зацікавленим у висуванні звинувачень (особливо, якщо заздалегідь відомо, що обвинувачений − не особливо умілий плавець).

По-третє, ступінь покарання практично не пов’язаний з тяжкістю пред’явлених звинувачень. Водночас Кодекс не виключає залежності міри покарання від співвідношення соціального статусу позивача і відповідача.

По-четверте. Це автоматично веде до четвертого моменту: правитель країни знаходиться поза законом і не підсудний в принципі!

По-п’яте. Ну і, нарешті, найістотніше з правової точки зору: обвинуваченому ставиться в обов’язок доводити власну невинуватість. Подання про презумпцію невинності (тобто про те, що обвинувачений не винен, поки не доведено протилежне) відсутня в Кодексі Хамураппі як таке.

Більше того, в ряді випадків не передбачається потреби не тільки в доведенні провини, але навіть і в самому звинуваченні − досить однієї  підозри. Так, відповідно до статті №132, «Якщо хто вкаже на заміжню щодо іншого чоловіка, але вона не була захоплена сплячою з іншим чоловіком, вона повинна стрибнути в річку заради свого чоловіка».

Нічого подібного в Законі Мойсеєвім ми не зустрічаємо. Справедливість і неупередженість служать не тільки основою Закону, а й свідченням того, що Закон цей отриманий як надприродне одкровення Єдиного і істинного Бога:

«Ось, я навчив вас постанов та законів, як наказав мені Господь, Бог мій, чинити так серед того Краю, куди ви входите, щоб посісти його, Бережіть, і виконуйте їх, бо це мудрість ваша та ваш розум на очах народів, що вислухають усіх постанов тих, скажуть: тільки цей великий народ є народ мудрий і розумний. Бо хто інший такий великий народ… у якого були б такі справедливі постанови та закони, як увесь той Закон, який я пропоную вам сьогодні?» (Повторення Закону 4: 5-8).

Десять заповідей, які стоять в центрі Закону, відображають абсолютний і незмінний характер Господа.

Перші чотири з них нормують відносини людини і Бога. Решта відносяться до відносин між людьми (повага до батьків, святість людського життя, святість шлюбного завіту, святість власності, святість істини, достаток наявними). Це саме ті відносини, що найбільшою мірою відображають моральні абсолюти, закладені Творцем − чесність, чистоту, безкорисливість, любов. Будь-яке суспільство, позбавлене таких основ, приречене. Дотримання ж Божого задуму веде народ до процвітання:

«Я шаную тих, хто шанує Мене, а ті, хто зневажає Мене, будуть зневажені» (1 Самуїла 2:30).

«Хай навернуться нечестиві в пекло, − всі народи, що забувають Бога» (Псалтир 9:18).

«Блажен народ, у якого Господь є Бог» (Псалтир 32:12).

Читайте також:

Культура змінюється, технології змінюються, але Божі принципи, які являють собою основу Закону, незмінні і так само значимі для кожного. Тут немає поділу на правлячих і підданих, багатих і бідних, «своїх» і «чужих»: «Один суд повинен бути у вас, як для прибульця, так і для тубільця; бо Я Господь, Бог ваш» (Левіт 24:22). Таке єдине для всіх уявлення про справедливість служить підставою для формування суспільства відповідно до задуму Творця.

Сподобалось? Підтримайте Газета Слово про Слово на Patreon!
Become a patron at Patreon!

Привіт 👋 А ви уже підписані?

Підпишіться, щоб отримувати новини кожного вечора!

Підтримайте наших журналістів, пожертвуйте прямо зараз! Це дуже потрібний і гучний голос на підтримку якісної християнської журналістики в Україні. 5168 7574 2431 8238 (Приват)

Сергій Головін

Доктор філософії (Ph.D), доктор прикладного богослів'я (D.Min), магістр гуманітраних наук МА, релігієзнавство,, магістр природознавства (фізика землі), магістр педагогіки (фізика). Президент Християнського Науково-аполегетичного Центру.

Схожі статті

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Back to top button