Відразу хочу попередити. Хоча цей текст і зачіпає тему неспровокованої збройної інтервенції російських військ на територію суміжної суверенної держави, він – не про це. Не те щоб мене не хвилювали питання, пов’язані з несправедливою загарбницькою війною в Україні, що супроводжується цинічною брехливою пропагандою і неприкритим терором щодо мирного населення – від безпосереднього насильства до планомірного знищення цивільної інфраструктури. Вони мене хвилюють, ще й як! Тільки мова тут піде не про це.
Про що ж піде мова? Неодноразово було помічено, що під час обговорення теми війни (як у соціальних мережах, так і в безпосередніх бесідах) представники країни-агресора і країни-жертви не можуть знайти навіть базових вихідних точок для взаєморозуміння. Причин тому безліч: відмінність інформаційного середовища, цільової установки, мотивації, ступеня особистої залученості тощо. Про це йдеться чимало. Але є ще один аспект, який зазвичай залишається за межами розгляду: ми, на додачу до всього іншого, маємо справу з кроскультурним конфліктом.
Відповідно до даних культурної антропології, населення України й РФ належать до принципово різних типів культури – культури провини й культури сорому (http://honorshame.com/map/). Відповідно і критерії, згідно з якими оцінюються події, що відбуваються, будуть у них принципово різними. Тоді як у культурі провини роль демаркаційного критерію відіграють дії, у культурі сорому цю саму функцію виконують зв’язки.
Культура провини кваліфікує дії як або справедливі, або – несправедливі. І в разі несправедливих дій не мають значення жодні аргументи на кшталт політичної, економічної, військової тощо доцільності. Так само як і посилання на те, що просто випала нагода скористатися чужою беззахисністю, необачністю, наївністю тощо.
Культура сорому розрізняє суб’єктів дії як «наших» і «не наших», виправдовуючи будь-які дії «своїх» і засуджуючи дії, що утискають інтереси «своїх», незалежно від їхньої законності та справедливості (типовим прикладом культури сорому може слугувати кримінальна спільнота).
Читайте також:
У підсумку і виходить, що сторони не можуть досягти розуміння. Їхні взаємні претензії перебувають у різних вимірах:
– Чому ви чините стосовно нас несправедливо?
– Чому ви не з нами?
