Теорія приватного або індивідуального створення душ приписує створення кожної індивідуальної душі Богові безпосередньо. Всупереч твердженням Писання, що в сьомий день Бог «спочив від усіх справ Своїх, які Бог був створив» (Буття 2: 3), вона говорить, що Бог продовжує творити по сей день, створюючи душу кожної людини в момент її зачаття.
Дана ідея сходить до Фоми Аквінського, який прагнув поєднати біблійне вчення з популярними в його дні ідеями Аристотеля. Як текстуальної основи цієї богословської теорії було використано буквальне тлумачення поетичних текстів Біблії: «Твої руки створили мене і вчинили мене, потім Ти обернувся і губиш мене…» (Йов 10: 8) і «Руки Твої створили мене й збудували мене, подай мені розуму, й хай я навчусь Твоїх заповідей!» (Псалтир 118: 73).
Взагалі-то тлумачити поезію буквально – справа ризикована. Навряд чи хто вважатиме, що волосся у коханої Соломона покидали її голову з тією ж швидкістю, як кози біжать з гори до дому, а зуби вивалювалися з рота подібно до того, як вагітні вівці виходять з купелі (Пісня Пісень 6: 6). Так і наведені вище антропоморфізми навряд чи означають, що у Бога є певна кількість рук. Поезія не стільки констатує факти, скільки описує відносини.
Варто також відзначити, що в оригінальному тексті обох випадках вживається дієслово не “бару» (творити ex nihilo, з нічого), а «аса» (створювати з раніше існуючого матеріалу).
Теорія індивідуального створення також породжує ряд богословських проблем:
- Залежність дій Бога від дій людини. Виходить, Бог змушений реагувати щоразу, коли двоє людей вступили в зв’язок і зачали дитину. Але чи може абсолютний Бог бути залежним від кого б то не було?
- Створення грішної душі. Людина грішна. Чи доводиться Богу кожній грішній людині створювати окрему грішну душу? І чи може взагалі праведний Бог створювати що-небудь несправедливе?
- Фізичне спадкування гріховної природи. Якщо Бог створює кожну нову душу безгрішною, значить, гріховна природа притаманна тілу. Але чи не було тіло спочатку створено хорошим вельми? Будь-яка тілесна насолода, одержувана людиною, – від шлюбних відносин, від їжі, від питва, – дана її Богом спочатку – людині на радість і Творцю на славу (1 Коринтян 10:31). Сатана не дав людині нічого нового, він лише перекрутив те, що спочатку було дано людині Богом. Хіба гріх полягає в тому, що ми робимо, а не в тому, для чого і як ми це робимо?
- Осквернення душі тілом. Якщо ж Бог все-таки творить душу безгрішною, а та опоганюється, вступаючи в контакт з тілом, чи не лежить на Богові, як і в раніше розглянутій теорії, відповідальність за спокушання цієї душі?
Більше про створення душ:
Зрозуміло, що людина – істота креативна, і може шляхом дотепних логічних побудов дати обґрунтовані відповіді на ці питання. Будь-який факт можна узгодити з будь-теорією при достатній кількості додаткових припущень. Але апостол все ж закликає «не мудрувати понад те, що написано» (1 Коринтян 4: 6).
Далі буде
Читайте головні новини “Слово про Слово” в соціальних мережах Facebook і Twitter
Ця книга являє собою нарис біблійної антропології в світлі християнської апологетики. Розглядаючи в світлі Святого Письма питання, пов’язані з походженням, сутністю і призначенням людини, автор критично оцінює різні підходи, виділяє сильні і слабкі з його боку, допомагає читачеві розібратися – хто ми такі, чому ми існуємо, наскільки ми в змозі виконувати своє призначення, і що ми для цього повинні робити. Книга адресована широкому колу читачів. 
Купити книгу [/infobox]
