Темп, в якому ми живемо, божевільний. Неймовірно, наскільки ми зайняті, незалежно від того, віруючі ми чи ні. Це один зі способів впливу світу на нас. Нас переконали, що зайнятість заради Царства Божого – це не тільки нормально, але й необхідно, а це неправда.
Я був винен у цьому гріху багато разів, і хоча Бог прощає мене, практика цього гріха не допомагає мені процвітати в Його любові та істині.
Бог знає, що нам потрібен справжній відпочинок і спілкування з Ним. Він створив нас! Він знає все, що нам потрібно. Бог знає, наскільки важливим є відпочинок, і що без відпочинку ми розхитуємось і врешті-решт падаємо.
Коли Бог дав десять заповідей, Він дав нам велику кількість Писання про суботу, день відпочинку. Бог багато уваги приділив важливості відпочинку після шести днів роботи. Я думаю, що ми часто не помічали, що Бог не запрошував відпочивати після шести днів роботи, а наказував це, тому що це дуже важливо.
Ісус дав нам новий завіт, і тепер ми не зв’язані законами, які знаходимо в Старому Завіті, але ці закони добрі. Ці закони ніколи не можуть бути застарілими або неактуальними, але ми більше не зв’язані ними, тому що Христос виконав їх! Що ж це означає для нас?
Коли ми перебуваємо у Христі, ми підкоряємося цим законам силою Святого Духа, включаючи підкорення відпочинку. Якщо ми не перебуваємо у Христі, то будь-які закони, яких нам вдається дотримуватися, досягаються лише нашою плоттю і нічого не варті. Що мені здається смішним, так це те, що для того, щоб перебувати у Христі, ми повинні підкорятися заповіді про відпочинок, але для того, щоб вірно підкорятися, ми повинні перебувати у Христі. Вони нерозривно пов’язані між собою.
Чому нам так важко відпочити, якщо відпочинок необхідний? Тому що ми залежні від зайнятості, а як і від будь-якої залежності, від неї важко позбутися, навіть якщо вона майже не приносить користі.
Ми зайняті, щоб не думати й не відчувати. Ми залишаємося зайнятими, щоб синтезувати відчуття мети. Ми носимо зайнятість як знак пошани, і всі ми від неї втомлюємося, але, здається, не можемо зійти з цієї нескінченної каруселі. Я знаю, бо я теж застряг на цій каруселі. Ми залишаємося зайнятими, бо боїмося того, що станеться, якщо ми цього не зробимо.
Якщо розібратися, то зайнятість – це гріх занепокоєння; зайнятість – це брак довіри. Я знаю, що це боляче чути, тому що мені боляче це писати. Але не занепадайте духом: ця болюча правда не означає, що ми зовсім не довіряємо Богові. Це означає, що ми все ще освячуємося (робота в процесі). Ми все ще вчимося і зростаємо. Ми можемо прославляти Бога за це!
Я знаю, що Ісус хоче, щоб я відпочивав, практикував суботу, день, виділений для того, щоб сидіти з Ним, поклонятися Йому і дозволити Йому відновити мене на наступний тиждень, але я не можу кинути всю свою роботу. Думаю, якби я міг щиро дотримуватися справжньої суботи, то, напевно, не був би таким втомленим протягом тижня. Як ви вважаєте?
Секрет у тому, що ми цінуємо продуктивність більше, ніж відпочинок. Наші тіла і розум можуть кричати про відпочинок, але ми намагатимемося вичавити з себе якісь досягнення навіть тоді, коли в нас не залишиться жодних сил. Наприклад, вчора я був виснажений. Моє тіло було настільки важким від втоми, що хотілося лягти й нічого не робити, але це звучало не дуже ефективно, особливо, якщо я міг щось висмоктати з комп’ютера, поки сидів хвилину. Я не залишив Бога поза увагою, я молився: “Господи, що мені робити з цим часом?”. Я почув: “Відпочинь”, і моя відповідь була такою: “Добре, я відпочину, але я повинен зробити й це теж, так?”.
Я перебрався на диван і спробував подрімати двадцять хвилин, бо не міг заперечувати, що Бог кличе мене зупинитися і зробити перерву, але сон був перерваний, і мій сон був порушений. З вами таке трапляється? Коли таке трапляється зі мною, я вирішую, що Бог, напевно, не хотів, щоб я спав, і тепер я просто змарнував час. Але це більше схоже на роботу ворога, тому що Бог хоче, щоб я відпочивав; це написано в Його Святому Слові!
Я також знаю з досвіду, що Бог хоче, щоб я відпочивав, бо коли я вірно перебуваю з Ним, Він показав мені, наскільки це плідно.
Нам також важко відмовитися від своїх справ і віддатися Божому відпочинку, тому що, як християни, ми змушені відчувати провину за те, що втомлюємося. Книги, які я читаю, і впливові люди, яких я слухаю, доносять тонке послання про те, що якби ми були справді дітьми Божими, ми б ніколи не втомлювалися, тому що Святий Дух живе всередині нас. Я часто борюся з такими думками, але Бог завжди дає мені один і той самий результат. Ти повинен бути схожим на Христа, але ти не Христос і ніколи ним не будеш.
Ми не можемо ходити досконало, як Ісус, та й не повинні. Не забуваймо, що Ісус спав і часто йшов сам, щоб помолитися і відновитися! “А Сам Ісус часто втікав у пустелю і молився”. -Луки 5:16 (NASB)
Нам кажуть, що завдяки Ісусу ми можемо все! “Усе можу в тому, хто зміцнює мене”. – Филип’янам 4:13 (NASB) Але Павло має на увазі, що ми оснащені для того, щоб робити все, до чого нас покличе Бог. Це місце Писання не дає нам права робити все, що ми вважаємо за потрібне і віримо, що у нас вистачить на це сил, і не означає, що ми повинні працювати до повного виснаження.
Ісус виконав Закон Мойсея, але ми все ще потребуємо відпочинку, так само як дотримання решти законів принесло б нашим душам багато добра, тому не уникайте його, не демонізуйте і не зневажайте його. Відпочинок для тіла і відпочинок для духу є частиною Божого задуму і плану.
Він оснастив нас усім необхідним для виконання роботи, яку Він поклав на наші серця! Нам не потрібно турбуватися про те, чи достатньо ми хороші, щоб чогось досягти. Якщо Бог покликав нас до цього, у нас є все для цього! І частина того, що нам потрібно, – це, щоб Він був поруч з нами, наповнюючи нас усім добрим від Свого Святого Духа. Це дуже вражаюче і надихає!
Я заохочую вас принести всі свої бажання до Господа і покласти їх до Його ніг. Попросіть Його показати вам, чому сказати “так”, а чому “ні”. Я знаю, що Він це зробить, і ви можете бути впевнені, що у вас є все необхідне для виконання цих справ, включаючи Його відпочинок.
Бог ніколи не планував, щоб ми жили з такою швидкістю і були поглинуті справами до кінця життя. Він запланував для нас чудову роботу (Ефесян 2:8-10), і ми виконаємо її, коли довіримо Йому свій графік.
Читайте також:
Я буду першим, хто визнає, що неможливо культивувати мислення відпочинку та довіри до Божого часу, коли ми живемо у світі, який відмовляється сповільнюватися. Навіть думка про сповільнення викликає тривогу, тому що ми відчуваємо, що відстаємо від інших, але я впевнений, що ви зрозумієте, що в такому випадку зайнятість – це не тільки залежність, але й ідол.
Ми ставимо свій статус у світі вище за послух Богові, і це навіть не приносить нам користі! Тож молімося, щоб Бог допоміг нам відкинути гріх зайнятості, плекати тишу і поклоніння перед Богом, нашим Отцем, і дозволити Йому справді спрямовувати наші шляхи. (Приповісті 3:5-6).
