Варто замислитись

Долина, якою ми воліли б не проходити

Деякі речі стають настільки звичними, що ми більше не помічаємо їх. Так, картина, міцно закріплена на стіні у вітальні, з часом зникає з нашого поля зору. Те, що знайоме, не завжди добре помітно, а саме: долина смертельної темряви
Це ж може статися і з шедевром Давида, представленим у 22-му псалмі. Улюблені слова цієї пісні висять в церковному фоє, але з часом ми можемо стати нездатними їх побачити. Ми бачимо їх на настільки  на багатьох кавових чашках, написаними на тлі мальовничих краєвидів, що в результаті помічаємо лише заяложену фразу, замість натхненної Богом розради. І мир, обіцяний в цьому улюбленому псалмі, може залишитися непоміченим, якщо не подивитися на нього в іншому контексті, який часто має не настільки безтурботний вигляд.

Господь то мій Пастир, тому в недостатку не буду, на пасовиськах зелених оселить мене, на тихую воду мене запровадить! 
Він душу мою відживляє, провадить мене ради Ймення Свого по стежках справедливости. Коли я піду хоча б навіть долиною смертної темряви, то не буду боятися злого, бо Ти при мені, Твоє жезло й Твій посох вони мене втішать! 
Ти передо мною трапезу зготовив при моїх ворогах, мою голову Ти намастив був оливою, моя чаша то надмір пиття! 
Тільки добро й милосердя мене супроводити будуть по всі дні мого життя, а я пробуватиму в домі Господньому довгі часи!

Подивіться на ділянки, по яких проходить Давид

 Поглянувши на цей псалом по-новому, ми можемо помітити, що не все в ньому – тихі води й зелені пасовиська. Давид пише: «Коли я піду хоча б навіть долиною смертної темряви, то не буду боятися злого». Це – долина смертельної темряви. У ній зачаїлися розбійники й хижаки. У ній під чужою личиною ховаються вороги, а страх розбурхує уяву. І це вже аж ніяк не картинка для кавових чашок. Але той факт, що спокій опановує навіть у таких місцях, робить цей псалом найбільш улюбленим протягом всієї історії.

Подумайте про Того, Хто веде туди Давида

Адже часто ми не замислюємося про те, хто веде нас в такі долини. Однак цю стежку смертельної темряви псалмоспівець не обирав для себе сам. Вівці, з їхньою овечою натурою, не підуть добровільно в неосвітлені місця. Вони ж не леви, щоб поводити себе так безтурботно. На темних стежках вівці гинуть. Як же Давид з усіх можливих місць виявився саме на такий стежці? – Туди його повів його Пастир.
Добрий Пастир Христос оселить нас на пасовиськах зелених, водить нас до тихих вод  і проводить нас крізь темні долини. Як важливо усвідомлювати це. Коли життя ламає нас, ми відчуваємо спокусу подумати, що, якби ми дійсно належали Йому, то ніколи не опинилися б в подібних місцях. Але Давид думає інакше. Говорячи: «то не буду боятися зла, бо Ти при мені», він не уявляє собі Пастиря, який спантеличено чухає голову в роздумах про те, де ж вони зробили неправильний поворот. Давид вірить, що його Пастир призначив йому пройти цим шляхом.
«Ти передо мною трапезу зготовив при моїх ворогах». Його Пастир, а також і наш, дає Своєму народу вживати їжу перед тими, хто шукає їхнього життя.

Зверніть увагу і на те, що Він приходить підготовленим

І Пастир демонструє Свою готовність до цього маршруту. Посеред мороку Давид зауважує обриси зброї. І вразлива вівця, бачачи, як озброєний її Пан, співає: «Твоє жезло й Твій посох вони мене втішать!».
Сам будучи пастухом, Давид знав, що вони – не для прикраси. Крім того, він досить добре знав свого Пастиря, щоб розуміти, що Він не втече, подібно до наймита, коли прийде вовк (Ін. 10:12), як не залишив його Пастир під час нападу Голіафа. Давид знав, що тіні схиляються перед Ним. Він не міг бачити всіх небезпек, які чекають його попереду, але він бачив Того, Хто був із ним. Так чого ж було йому боятися?

Подумайте про те, чому Він веде цими стежками 

В деякі періоди Він милосердно дозволяє нам сидіти на пасовиськах зелених і насолоджуватися сонячними днями. Часом Він водить нас до тихих вод, а не до бурхливих потоків, потрапивши в які, вівці, з їхнім важчим від води хутром, часто виявляються на дні річки. І такі часи для нас солодкі.
Але у весь час Його лідерства, на всій протяжності стежок, які Він нам пропонує, Він «направляє мене на стежки правди задля імені Свого». Він веде нас до того, що робить нас більше схожими на Нього. Іноді це означає навчитися спочивати на пасовиськах зелених. В інший час це означає задоволення від перебування з Ним біля тихих вод. А часом це значить піти за Ним в морок. Але на всіх цих різноманітних стежках основоположними принципами є наше вічне благо, Його слава і наше уподібнення до Пастиря.

Зверніть увагу на одне важливе слово

Давид використовує ретельно підібраний вираз: «Якщо я піду хоча б навіть долиною (в англійському тексті: «через долину» – прим. Пер.) Смертної тіні». Він проводить нас через цю долину. Темна долина не є кінцевим пунктом призначення. Долина смертельної темряви – це не останнє приготоване для нього місце заспокоєння. Це – коридор, що веде ще кудись. Будучи оточений небезпеками, ворогами й невизначеністю, Давид знає, що пройде через все це зі своїм Господом, що направляє його.

Подумайте про те, куди ведуть всі його стежки

Іноді Пастир гарантує, що всі ці темні долини залишаться лише тінню. Так, три єврейських юнаки, незліченна безліч разів співали пісню Давида, кинули виклик ведмедю Навуходоносору. Вони знали, що їхній Пастир близький і може врятувати їх, якщо побажає. Але якщо цього і не буде, вони вирішили, що залишаться вірними. І, коли вони увійшли в вогонь, їх Пастир був там з ними. І вони залишилися неушкодженими.
Але іноді ми не залишаємося неушкодженими. Приходить смерть. Обрушуються трагедії. Серця розбиваються. Настають гоніння. Іноді визволення, на яке ми сподівалися, не приходить. І що тоді? Чи веде Він нас як і раніше «через» ці долини? – Так.
Великий Пастир Ісус провів першого мученика Стефана через темну долину смерті туди, куди, зрештою, ведуть всі Його стежки: до Нього Самого. Стефан, «споглянув на небо, побачив славу Божу й Ісуса, що стоїть по правиці Бога», який веде і його в славу. Тільки добро й милосердя супроводжували його по всі дні життя, і цей день не був винятком (Пс. 22: 6).
Незалежно від того, коли, в кінцевому підсумку, прийде смерть, Ісус, його Пастир і наш, проведе через саму смерть до перебування «в домі Господньому довгі часи» (Пс. 22: 6). Сам Бог є Метою подорожі Давида, описаного в 22-му псалмі. Долина смертної тіні, навіть якщо вона виявляється чимось істотнішим, ніж тінь, веде прямо до Самого Пастиря. Все існуюче – лише річки, дороги й долини, що ведуть до нашого вічного Дому – до Нього.

Автор – Грег Морзе / © 2020 Desiring God Foundation. Website: desiringGod.org
Джерело: ieshua.org

[sc name=”futerblock” ]
Сподобалось? Підтримайте Газета Слово про Слово на Patreon!

Привіт 👋 А ви уже підписані?

Підпишіться, щоб отримувати новини кожного вечора!

Підтримайте наших журналістів, пожертвуйте прямо зараз! Це дуже потрібний і гучний голос на підтримку якісної християнської журналістики в Україні. 5168 7574 2431 8238 (Приват)

Анатолій Якобчук

Засновник і редактор Всеукраїнської християнської газети «Слово про Слово». Одружений, разом з дружиною Оленою виховує 3 дітей. Член Асоціації журналістів, видавців і мовників, "Новомедіа".

Схожі статті

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Back to top button
Дорогий читачу, дякуємо, що ви з нами

Запрошуємо стати частиною спільного майбутнього та приєднатися до друзів “Слово про Слово” – тих, кому не байдуже, чим наповнюється український інформаційний простір. Тих, хто дивиться на світ з християнської позиції. Підтримати проєкт

Сподобалось? Підтримайте Газета Слово про Слово на Patreon!