Блог Сергія Головіна

Дао, Логос і Кундаліні

Гріх торкнувся всіх аспектів людської культури, так само як і всіх типів культур. У результаті ми втратили здатність бачити картину цілком, у всій її повноті. «Ми частково знаємо, і частково пророкуємо», − нагадує апостол (1 Коринтян 13:9). І тому комплексне розуміння і сутності культури взагалі, і особливостей конкретної культури зокрема, вимагає цілеспрямованих зусиль.

Візьмемо, наприклад, біблійну історію про Йосипа (Буття 37-50). Який урок ми можемо з неї винести? «Йосип завжди залишався вірним Богові», − скаже європеєць. «Йосип ніколи не забував про свою сім’ю − про батька і братів», − зазначить африканець. Для полінезійця ж найважливішим виявиться те, що Йосип не боявся небезпек і загроз, що виходять від людей. Який же з цих підходів буде правильним? Вони всі правильні! Але кожен із них відображає істину лише частково. Просто, дивлячись через призму своєї власної культури, ми фільтруємо все те, що видається нам менш пріоритетним.

«Одновимірне» розуміння реальності − проблема нашого сприйняття. Ми подібні до тих сліпців із притчі, що пізнавали слона. Той, хто доторкнувся до ноги, казав, що слон подібний до дерева, той, хто доторкнувся до хобота, − що він як товстий рукав, а той, хто доторкнувся до хвоста, − що слон, це така змія.

Антропологи зазвичай виокремлюють три різні типи культури залежно від того, який спонукальний початок у ній домінує:

  • культура провини;
  • культура ганьби;
  • культура страху.

У культурах провини найвищою цінністю є поняття істини і справедливості. Той, хто переступає їх, винен і підлягає покаранню. У культурі ганьби понад усе стоїть спільнота − сім’я, плем’я, народ; той, хто не шанує їхніх звичаїв і святинь, покриває себе ганьбою. У культурі страху найбільше цінується заступництво духовних сил, втративши яке людина втрачає безпеку.

Європейська культура належить до першої категорії − це культура провини. Нам звичний раціональний підхід до Доброї звістки, зведений до простої і ясної схеми:

  • ми завинили;
  • Ісус спокутував нашу провину;
  • Бог пробачив нас.

Це, безумовно, правда. Але це не вся правда! На рівні розуму ми не можемо пізнати всього. Видатний учений, богослов і філософ Блез Паскаль (1623-1662) говорив: «У серця є причини, яких розуму не зрозуміти».

«Чому ви хочете хрестити свого сина?» − запитує священник у матері відлюдного підлітка. «Та ось, водила його до ворожки порчу знімати, а та відмовила: каже, що нехрещених не заговорює».

«Чому ти відкидаєш Ісуса? − запитує студентку наставник у християнському таборі, − ти ж краще за інших вивчала біблійні тексти, правильно відповідала на всі запитання!» «Я − з мусульманської сім’ї, − відповідає дівчина, − і мій батько не витримає ганьби, якщо дізнається, що я стала християнкою».

Обидва приклади − реальні. І хоча в першому випадку ми маємо справу з бажанням прийняти хрещення, а в другому, навпаки, − з ухиленням від нього, благовістя за схемою «Злочин → Провина → Спокута → Виправдання» виявляється неадекватним в обох ситуаціях. Не те щоб проблема була в самій «схемі». Вона дійсно показує біблійну істину. Але показує вона її лише частково, тільки одну з безлічі її граней. Страх перед потойбічними силами або боязнь зганьбити сім’ю опиняються за межами традиційної проповіді Євангелія.

Схему цю умовно можна назвати «західна» сотеріологія (богословське вчення про спасіння). Особливу роль у її формуванні відіграли такі стовпи богослов’я, як Блаженний Августин і Мартін Лютер. Хоча відділяє їх одне від одного більш ніж тисячоліття, між ними чимало спільного. Зокрема, обидва вони відчували загострене почуття провини перед Богом, і обидва знайшли спокій у виправданні за Його благодаттю. Зрештою, саме цей аспект спасіння у Христі став головним як для них особисто, так і для їхнього богослов’я. А поширений згодом вплив на Церкву філософії модернізму, який проголошував розум вищим критерієм у всіх сферах пізнання, призвів до сприйняття цього підходу як найважливішого, якщо не єдиного.

Читайте також:

Там, де в основу світогляду закладено інші філософські системи, формується й інший тип культури. Коріння європейської ментальності сягає в давньогрецьку культуру, яка понад усе ставила пізнання Логоса − вічного розуму, якоїсь всеосяжної сутності всього сущого, що формує й упорядковує весь світ.
Китайці, зі свого боку, шукали Дао − незбагненний і невимовний шлях світобудови, дотримання якого є запорукою єднання зі світовою гармонією. Індуси, своєю чергою, прагнули досягти пробудження життєвої енергії Кундаліні. Ісус же проголошує: Я є і Дао, і Логос, і Кундаліні − «Я є шлях, і істина, і життя» (Від Іоанна 14:6). Він і є Той, кого необхідно шукати! Решта додасться.

Сподобалось? Підтримайте Газета Слово про Слово на Patreon!

Привіт 👋 А ви уже підписані?

Підпишіться, щоб отримувати новини кожного вечора!

Підтримайте наших журналістів, пожертвуйте прямо зараз! Це дуже потрібний і гучний голос на підтримку якісної християнської журналістики в Україні. 5168 7574 2431 8238 (Приват)

Сергій Головін

Доктор філософії (Ph.D), доктор прикладного богослів'я (D.Min), магістр гуманітраних наук МА, релігієзнавство,, магістр природознавства (фізика землі), магістр педагогіки (фізика). Президент Християнського Науково-аполегетичного Центру.

Схожі статті

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Back to top button
Дорогий читачу, дякуємо, що ви з нами

Запрошуємо стати частиною спільного майбутнього та приєднатися до друзів “Слово про Слово” – тих, кому не байдуже, чим наповнюється український інформаційний простір. Тих, хто дивиться на світ з християнської позиції. Підтримати проєкт

Сподобалось? Підтримайте Газета Слово про Слово на Patreon!