У ніч на 26 квітня 1986 року сталася техногенна катастрофа, спричинена двома тепловими вибухами й подальшим руйнуванням 4-го енергоблока Чорнобильської атомної електростанції. Реактор був повністю зруйнований і в довкілля було викинуто велику кількість радіоактивних речовин. Чорнобильська аварія стала подією глобального значення і сьогодні ми згадуємо ці трагічні події.
Коли це сталося, мені ще не було й трьох років і тому я, звісно, нічого не пам’ятаю. Пригадую лише як в початкових класах школи мені видали «посвідчення чорнобильця», завдяки якому я отримував гуманітарну допомогу у вигляді консервів та інших харчових продуктів. Лише в дорослому віці я почав серйозніше розважати про події тих днів, переглядав документальні хроніки й кадри серіалу «Чорнобиль», який набув шаленої популярності декілька років тому.
Пам’ятаю як одного разу я говорив зі своїми дітьми на цю тему і, молячись з ними перед сном, ми просили Бога, щоб більше ніколи такого не повторювалося в Україні. Однак минулого року знову довелося думати не лише про шкідливий вплив радіації, але й про загрозу смерті від ядерного вибуху під час війни.
Коли я думаю про Чорнобиль та шкідливість радіації, то думаю про гріх. Одного разу на небі відбулося щось схоже на вибух у Чорнобилі в духовному сенсі. Ангел Люцифер вирішив повстати проти Бога, бажаючи самому стати богом, і так появився гріх, яким було заражено ще третину інших ангелів. Бог вирішив вичистити небо від цієї зарази, скинувши токсичних ангелів додолу і збудувавши для них саркофаг під назвою пекло. Гріх неймовірно токсичний у своїй суті й тому, будучи скиненими з неба на землю, злі сили заразили гріхом людей. Повіривши в хитро сплетену пропаганду диявола, люди захотіли приміряти на себе цей статус божества, намагаючись ввімкнути режим бога, але стався вибух в їхніх серцях, який роздробив їхні душі на дрібні уламки колишньої величі, причому кожен шматочок поступово згасав, що неодмінно вело до смерті. Гріхопадіння людини стало подією глобального значення, бо з того часу кожен, хто народжується в цей світ, вражений радіацією гріха, через що спотвореною є його душа. Джерело гріховної радіоактивності почало виділятися з людських сердець, внаслідок чого почалася перегони озброєнь на землі, яка врешті решт привела до винаходу і застосування ядерної зброї.
Гріх подібний до радіації, адже він теж невидимий і токсичний, а його наслідки мають дію тривалістю все життя. Від гріха не захистить ні бетонне підземне укриття, ні йодна профілактика, ні радіоблокатори, ні радіопротектори, ні радіокорпоранти. Щобільше, гріх ще шкідливіший і небезпечніший за радіацію, бо може вбити не лише тіло, але й душу навічно. Дозиметр радіоактивності гріха зашкалює в пекельному саркофазі й всі грішні люди приречені туди потрапити.
Спасти нас від цієї вічної загибелі й саморуйнування може лише Ісус Христос, Який прийшов в цей світ, щоб увібрати в себе всю токсичність гріха. Йому не потрібен був ніякий спеціальний захисний костюм, щоб захиститися від шкідливої дії гріха. Чистота і сила Ісуса настільки велика, що навіть мільярди бомб гріха, які падали на Нього, коли Він висів на хресті, не змогли Його знищити, а могила не змогла Його втримати. Воскресіння Ісуса − це перемога любові та святості над токсичністю радіації гріха, яка руйнує наші тіла та душі. Антидот від радіоактивного зараження гріхом − Божа благодать, і лише той, хто її приймає вірою, отримує внутрішню силу Духа Святого, яка береже від повного розкладу душу вже зараз і дає надію на повне зцілення в майбутньому.
Читайте також:
Одного дня, коли Ісус прийде вдруге, Він повністю вичистить нашу землю від радіації гріха і всіх його носіїв, які не прийняли антидот благодаті, й тоді на оновленій землі настане стерильна святість, що даруватиме вічне блаженство всім його жителям.
