Варто замислитись

«Чи не Ісус це, син Йосипів?»

«Бо я передав вам найперш, що й прийняв, що Христос був умер ради наших гріхів за Писанням, і що Він був похований, і що третього дня Він воскрес за Писанням» (1 Кор. 15:3-4), − писав апостол Павло. Коли ми вимовляємо слово «Христос», або «Месія», перед нашим уявним поглядом складається певний образ. Але що мали на увазі стародавні євреї, скажімо, часів Ісуса, коли вони вимовляли слово «месія»? Який образ малювала їхня свідомість?

Як відомо, для Стародавнього Ізраїлю головним джерелом опису прийдешнього месії є пророчі тексти. Однак у будь-кого, хто вивчає ці тексти, неминуче виникає конфлікт: на сторінках Писань постає месія, який повинен постраждати й водночас стати царем. Звести ці два образи воєдино було дуже складно, особливо якщо врахувати, що в ті часи не існувало новозавітних книг. Саме перед такими труднощами поставали учні Ісуса в ранньохристиянський період, коли почали свою проповідь. Почасти саме з цієї ж причини в сучасному юдаїзмі так популярна ідея, що страждання месії були «скасовані».

Здається, після цих слів так і чуються голоси особливо ревних християн. Та як же так? А 53-й розділ Ісаї? Не будемо поспішати, але спробуємо зрозуміти, чому це сталося і як євреї часів Христа розуміли 53-й розділ Книги пророка Ісаї. Цікаво, що саме цей розділ у свій час дослідники намагалися оголосити пізнішою вставкою. У XX столітті чомусь особливо старалися в цьому більшовики. Але наче в насмішку над усіма зусиллями саме в XX столітті Господь явив світові Кумранські рукописи, які, як було доведено, зберігалися під землею від часів Другого Храму, серед них було виявлено і той самий 53-й розділ.

Але цей цікавий сам по собі факт не скасовує названу проблему, оскільки є три варіанти осмислення написаного пророком Ісаєю. Прихильники першого з них кажуть, що в 53-му розділі описано месію, благословенну і таку, що страждає. І зрозуміло, що ця точка зору донині є каменем спотикання для ортодоксального юдаїзму, який упевнено запитує: якщо месія постраждає, а тим паче помре, хто ж панувати-то буде?

Прихильники другого тлумачення вважають, що в 53-му розділі йдеться про самого пророка і до месії вона відношення не має. Те, що таке тлумачення існувало в давнину, підтверджує і Новий Заповіт: «Відізвався ж скопець до Пилипа й сказав: Благаю тебе, це про кого говорить пророк? Чи про себе, чи про іншого кого?» (Дії 8:34). Не дивно, що й сьогодні трапляються люди, які поділяють цю точку зору.

Третє тлумачення також виключає можливість співвіднесення написаного пророком з месією. Вважається, що в тексті Ісаї йдеться про народ Ізраїлю та його страждання.

Схожі статті

Сучасний читач може подумати, що ці версії суперечать одна одній. Але для стародавніх євреїв така картина світу не була суперечливою, скоріше, одне розуміння доповнювало інше, і в підсумку складалася гармонійна картина світу. Юдаїзм з давніх часів підходив до віри з погляду практики − не важливо, як ти розумієш спірні тлумачення Біблії, людині властиво помилятися, важливо, чи живеш ти відповідно до своїх переконань. Саме тому різні думки не викликали нерозв’язного конфлікту. Ба більше, і в ранньому християнстві серйозні конфлікти почали виникати лише тоді, коли в церквах збільшилася кількість навернених із язичників, для яких подібна різниця в думках неприродна. Досить згадати коринфську церкву, яка була знаменита своїми розділеннями, та такими, що Павлу довелося їх докоряти своїми посланнями.

Що ж до 53-го розділу Книги пророка Ісаї, то особисто я вважаю, що всі три судження мають право на існування і не суперечать одне одному. Але, так чи інакше, резонно постає запитання: а як взагалі обґрунтувати точку зору про месію, що страждає, а тим паче − вбитого месії, з огляду на тексти Старого Заповіту?

Месія повинен принести в цей світ те, що в юдаїзмі традиційно називається Остаточним викупленням, − тобто сукупність подій, які приведуть у підсумку до встановлення Божого Царства. Вихід євреїв з Єгипту аж до входу в Землю обітовану став Відкупленням першим і прообразом прийдешнього Остаточного Відкуплення. Однак Мойсей, бувши прообразом месії, не став приносити себе в жертву, але Ізраїль отримав визволення завдяки жертві пасхального Агнця. Тоді й виникла ідея, що відкуплення без жертви неможливе. Але звідки взялася думка, що месія сам має стати спокутною жертвою і померти?

Схоже, що тема страждань месії, яка нам здається очевидною, не така проста і додатково ускладнена необхідністю пояснити, як страждалець може панувати, якщо він помер? Як поєднати ці два образи?

Учні та послідовники Ісуса стверджували, що Ісус Месія постраждав і помер, і Він же Цар, відповідно до пророцтв Писання. Але їхній погляд конкурував з іншими поглядами, що існували в ті часи в юдаїзмі. Наприклад, існувало й існує досі тлумачення, що стверджує пришестя двох месій. Першого месію названо сином Йосипа, тому що він має постраждати подібно до Йосипа, сина Якова. У Євангелії ми виявляємо, що Ісуса також за життя називали сином Йосипа, оскільки люди вважали його земним батьком Ісуса. І цей збіг не випадковий.

Цікаво також, що вже в давнину під стражданнями месії мали на увазі саме смерть, що знайшло відображення в Талмуді. Щоправда, надалі ця точка зору змінилася, і з’явилися дослідження, що спростовують необхідність смерті месії. Спроба осмислити цю проблему врешті-решт призвела до появи теорії, що у світ прийдуть два різних месії, один з яких постраждає, а інший царюватиме. Другого месію, який має бути нащадком царя Давида, наречуть, відповідно, сином Давидовим.

Існування в давнину тлумачення про двох месій має непряме підтвердження в Новому Заповіті. Читаючи Євангеліє від Іоанна, ми бачимо таку картину: Іоанн Хреститель, «…Побачивши Ісуса, Який проходив повз них, він сказав: “Погляньте, ось Ягня Боже”» (Ін. 1:36). Тобто Хреститель бачить у Христі, що йде до нього, майбутню жертву − Того, Хто повинен померти за гріхи всього світу. Але пізніше, перебуваючи у в’язниці, Іоанн Хреститель посилає до Христа учнів запитати: «чи Ти Той, Хто має прийти, чи нам іншого чекати? 4 І сказав їм Ісус у відповідь: підіть та розкажіть Іоанові, що чуєте і бачите…» (Мф 11:3-4). Чому раптом великий пророк ставить Ісусові це запитання? Він сумнівається?

Є різні пояснення з цього приводу, я викладу думку, якої дотримуюся сам. Іоанну було відкрито далеко не все. Він говорить про Ісуса як про жертву за гріх, але пророк не знає, що його Двоюрідний Брат ще й Цар. Саме цим і пояснюється дещо дивна відповідь Ісуса: Він не каже ні «так», ні «ні», але вказує на справи, які традиція того часу приписувала прийдешньому цареві, бо всі юдеї в ті часи знали, що, прийшовши у цей світ, месія чинитиме те, що в юдаїзмі називають виправленням світу: зцілюватиме, виганятиме бісів, навчатиме істини. Тобто навіть для Іоанна Хрестителя було одкровенням, що Той, Хто прийшов постраждати, буде також і Царем.

Друге пояснення подвійності образу месії в єврейській традиції таке: вважалося, що якщо народ Ізраїлю буде не готовий до приходу месії, то прийде месія-страждалець, щоб привести народ до покаяння. Якщо ж Ізраїль буде готовий, месія прийде як цар. Ця точка зору знайшла відображення в різних юдейських джерелах. Але набагато цікавіше те, що ми бачимо її відгомін у Новому Завіті: наприклад, сцена в’їзду Ісуса до Єрусалима була виконанням пророцтва, яке традиційно відносили до страждаючого месії, тобто вона свідчила: народ не готовий, народ має покаятися.

Ну а третя ідея така: месію, що страждає, «скасовано», бо народ виправився і слід чекати на царя.
Ці три тлумачення згадані мною лише для того, щоб ви розуміли, наскільки неоднозначною була ситуація, в якій діяли апостоли. Їм потрібно було обґрунтувати й довести свою точку зору на пророцтво, про яке на той момент сперечалися століттями.

І в чому ж суть точки зору апостолів? Один месія − два пришестя. Подібний погляд зустрічався і в давнину в юдейських джерелах, але він не став популярним. Попри це і в наші дні в юдаїзмі відомі прихильники такого розуміння пророцтва Ісаї.

Аргументувати на підставі старозавітних Писань, що два образи месії вказують також і на два його пришестя, неймовірно складно. Не зрозуміло, чому настільки суттєва тема практично не висвітлюється в пророчих текстах, але лише побічно натякає на неї. Це приховане пророцтво ніби перегукується з історією братів Йосипа, які визнали його лише тоді, коли він відкрився їм, − не з першого разу. І перед апостолами стояло завдання, проповідуючи Євангеліє, проголошувати саме це, і підтвердження цього ми знаходимо в Книзі Діянь апостолів: «Павло, за своїм звичаєм, пішов туди й протягом трьох субот обговорював з юдеями Святе Писання. Він їм пояснював і доводив, що Христу належало прийняти страждання і що Він мусив воскреснути з мертвих» (Дії 17:2-3), якого він і проповідує людям.

Читайте також:

У тексті, наведеному на початку статті (1 Кор. 15:3-4), апостол Павло двічі посилається на Священні Писання, підкреслюючи важливість факту воскресіння Ісуса. Однак усі згадані мною тлумачення також будувалися на дослідженні Писань. У чому ж відмінність аргументів Павла? Істинність своєї позиції Павло доводить фактом воскресіння Ісуса. Важливо розуміти, що апостоли проповідують у період, коли ще були живі свідки, які бачили Ісуса воскреслим. Можливо, ви коли-небудь замислювалися, чому сучасники апостолів не намагалися спростувати факт Його воскресіння через суд? Як ми знаємо з Біблії, почали поширюватися чутки про те, що Ісус не воскрес, але зникнення Його тіла підлаштоване учнями. Але пізніше спроби спростувати воскресіння Ісуса не робилися. Чому? Та тому, що, згідно із законом Тори, щоб встановити істину, достатньо було двох-трьох вірних свідків у суді. А як ми знаємо, свідків воскресіння було набагато більше. А вже якби суд ухвалив рішення, то боротися з цим свідченням було б дуже і дуже важко. Саме воскресіння є і доказом месіанства Ісуса, і пов’язує докупи два образи месії, оскільки відповідає на запитання, як померлий страждалець може царювати. Йдеться про два різні етапи пришестя Месії − у Перше Пришестя Він мав постраждати, а в Друге – царювати. Для будь-кого, хто вивчає Новий Заповіт, очевидно, що перші учні та послідовники Ісуса трактували Священні Писання саме так. Але не варто думати, що це була якась нова інтерпретація, про яку ніхто не знав. Таке розуміння з’явилося задовго до приходу Ісуса в цей світ.

Автор: Міхаель Каплан

Сподобалось? Підтримайте Газета Слово про Слово на Patreon!

Джерело
reshenie

Привіт 👋 А ви уже підписані?

Підпишіться, щоб отримувати новини кожного вечора!

Підтримайте наших журналістів, пожертвуйте прямо зараз! Це дуже потрібний і гучний голос на підтримку якісної християнської журналістики в Україні. 5168 7574 2431 8238 (Приват)

Редакція

Слово про Слово – інформаційний християнський ресурс. Публікуємо щоденні новини, коментарі, аналітику, що висвітлюють релігійну тематику в Україні та світі. Публікуємо статті різних жанрів, авторські блоги, оповідання, поезію, притчі.

Схожі статті

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Back to top button