Варто замислитись

Чи моляться на небесах за тих, хто на землі?

Відповідь, можливо, так. Принаймні, іноді. Розглянемо докази.

Христос, Боголюдина, перебуває на Небесах, праворуч Бога, заступаючись за людей на Землі (Римлянам 8:34), що говорить нам про те, що є принаймні одна людина, яка померла і пішла на Небеса і зараз молиться за тих, хто на Землі.

Потім в Об’явленні 6:10 ми бачимо мучеників на Небесах, які моляться до Бога, просячи Його зробити конкретні дії на землі. Це святі, які померли і зараз перебувають у Божій присутності. Вони активно моляться за Божу справедливість на землі для переслідуваних віруючих. Цілком ймовірно, що вони також будуть заступатися за інші аспекти добробуту своїх стражденних братів. (Їхня гостра потреба в Божій справедливості ще раз демонструє, що ми не будемо пасивними на Небесах − ми будемо набагато менш терпимими до переслідувань і сотні інших зол).

Святі на Небесах є такою ж частиною тіла Христового, як і святі на землі. (В Ефесян 3:15 говориться про «всю його родину на небі й на землі».) Їхнє почуття зв’язку і вірності своїм братам логічно було б посилити на Небесах, а не послабити, чи не так?

У Святому Письмі немає жодної вказівки на те, що ми повинні молитися за померлих. Молитися за них не буде користі, оскільки «призначено людині один раз померти, а після цього суд» (Євр. 9:27). Після смерті вже нічого не можна зробити, щоб змінити стан віруючої чи невіруючої людини.

Доречним є питання не «чи повинні ми молитися за мертвих?», а «чи моляться мертві за нас?». Об’явлення 5:8 говорить про «молитви святих» в контексті, який може включати святих на Небесах. Молитва − це просто розмова з Богом. Ангели розмовляють з Богом, тому ангели моляться. Ми будемо спілкуватися з Богом на Небесах. Це означає, що ми будемо молитися на Небесах. Чи будемо ми молитися менше, чи більше? Враховуючи нашу посилену праведність, здається, що на Небесах наші молитви будуть ще більш «сильними та ефективними» (Якова 5:16).

Якщо люди на Небесах є свідками того, що відбувається на землі, то було б дивно, якби вони не заступилися за тих, за ким спостерігають.

Все зводиться до припущень. Якщо ми припустимо, що люди на Небесах не цікавляться землею − і вони не спостерігають за людьми на землі і не відчувають зв’язку з ними − тоді ми прийдемо до висновку, що вони не моляться за них. Якщо, з іншого боку, ми припустимо, що святі на Небесах спостерігають і цікавляться Божою програмою і людьми на землі, то цілком логічно, що вони будуть заступатися за своїх товаришів, які все ще перебувають на полі бою.

Оскільки Бог і ангели явно турбуються про землю, то хіба святі на Небесах не повинні цього робити? І оскільки Небеса − це місце, де святі розмовляють з Богом, чи не повинні ми припустити, що, опинившись на Небесах, ми будемо молитися Богу за тих, хто на землі? Чому б нам цього не робити?

Питання про те, чи пам’ятають наші близькі про нас або, можливо, моляться за нас, кореняться в нашому бажанні бути впевненими, що наші стосунки з ними продовжуються, навіть якщо ми не можемо їх бачити. Але в цьому ми можемо бути впевнені. Хоча ми, природно, сумуємо через смерть близьких, ми знаємо, що якщо вони віруючі, ми одного дня возз’єднаємося. Як пише апостол Павло: «Ми хочемо, щоб ви знали, що станеться з віруючими, які померли, щоб ви не сумували, як люди, що не мають надії. Бо як ми віримо, що Ісус помер і воскрес, то й віримо, що коли Ісус прийде, то й віруючих, що померли, Бог візьме з Собою» (1 Солунян 4:13-14). Розставання з ними − це не кінець наших стосунків з ними, а лише перерва. Ми не «втратили» їх, бо знаємо, де вони перебувають. Вони переживають радість Христової присутності в місці настільки прекрасному, що Христос назвав його раєм.

Читайте також:

Отче, зроби так, щоб серця твого народу раділи, що ми одного дня будемо з тобою і з нашим Спасителем Ісусом. Ми прославляємо Тебе також за те, що ми возз’єднаємося з нашими друзями та родичами, які знають Тебе і відійшли у Твою присутність. Дякуємо, що вони пам’ятають нас, як і ми пам’ятаємо їх. Поки ми не побачимо їх знову, втішай нас знанням, що навіть зараз ми не відірвані від них. Ми не загубили їх, а вони не загубили нас, бо ми знаємо, де вони, а вони знають, де ми. З нетерпінням чекаємо нашого повернення додому і Великої зустрічі!

Автор: Ренді Алкорн

Джерело: churchleaders.com

Сподобалось? Підтримайте Газета Слово про Слово на Patreon!

Привіт 👋 А ви уже підписані?

Підпишіться, щоб отримувати новини кожного вечора!

Підтримайте наших журналістів, пожертвуйте прямо зараз! Це дуже потрібний і гучний голос на підтримку якісної християнської журналістики в Україні. 5168 7574 2431 8238 (Приват)

Редакція

Слово про Слово – інформаційний християнський ресурс. Публікуємо щоденні новини, коментарі, аналітику, що висвітлюють релігійну тематику в Україні та світі. Публікуємо статті різних жанрів, авторські блоги, оповідання, поезію, притчі.

Схожі статті

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Back to top button
Дорогий читачу, дякуємо, що ви з нами

Запрошуємо стати частиною спільного майбутнього та приєднатися до друзів “Слово про Слово” – тих, кому не байдуже, чим наповнюється український інформаційний простір. Тих, хто дивиться на світ з християнської позиції. Підтримати проєкт

Сподобалось? Підтримайте Газета Слово про Слово на Patreon!