Це був приблизно 1995 рік, коли процвітали злочинні угрупування і люди, які мали назву «рекетири» старалися своїми злочинними діями здобувати якусь матеріальну вигоду, приносячи інколи шкоду, тілесні ушкодження, а інколи навіть чинили вбивство, щоб заволодіти чужим майном. Я повертався з поїздки й був на київському вокзалі в потязі. Раптом відкрилися двері й один з тих людей заявив: «Вас вітають рекетири!»
Раніше доводилось чути про цих людей, а в той момент я зрозумів, що бачу їх власними очима. Тремтячою рукою я поклав гаманець на стіл. Мій сусід по купе на вимогу віддати гроші сказав, що не має їх, і одразу отримав кулаком в лице. Я, поклавши гроші, чекав, що буде далі. Тут заходять іще двоє, почалась брутальна лайка і один із них, вийнявши гроші професійним рухом з гаманця, порахував усі. Там була значна сума. Далі запитав того, хто ввійшов: «Що будемо робити?» Той відповідає: «Половину забираємо». І тут мені Божий Дух, я розумію, що саме Він, не інакше, промовив: «Скажи: забирайте всі, бо це не мої, це церковні гроші». Я набрався нахабства і так сказав.
Вони запитали: «А документи у тебе є?» Показав місійне посвідчення.
Читайте також:
Той чоловік щось довго розглядав, а потім поклав на стіл і сказав: «Вибачте, будь ласка, ми таких грошей не беремо».
Божі гроші залишилися на Божу справу.
