Актуальне

Бог, людина та штучний інтелект

Багато ідей в історії наукового прогресу зачинались в умах письменників-фантастів і потім ставали реальністю завдяки науковим досягненням. Але в проміжку між задумом та втіленням та чи інша ідея проходить шлях творчої інтерпретації та філософського, а іноді й богословського осмислення. Цим шляхом йде ідея штучного інтелекту. Історія її виникнення сягає корінням в епоху Просвітництва з її революційними думками про універсальність людського розуму та механістичним уявленням про влаштування світобудови. Зокрема, молодий Лейбніц вважав, що існують правила людського мислення, подібно до правил алгебраїчних обчислень. Маючи деяку кількість ідей, подібно до літер в алфавіті, можна за допомогою комбінаторики за цими правилами складати нові ідеї, як слова. Це дозволило б знаходити вихід із тупикових ситуацій у питаннях пізнання. Вчений вірив, що можна створити механізм, який би робив розрахунки за цими універсальними правилами. Згодом Лейбніц відмовився від думки механістичного вирішення філософських та богословських проблем, але реалізував свої ідеї в прикладній науці, створивши двійкову систему обчислення та арифмометр, що проводить чотири обчислювальні операції (калькулятор Лейбніца).

Згадка імені цього видатного вченого і мислителя тут не випадкова: через два століття висловлені ним ідеї визначили два важливі вектори в кібернетиці. Це поява електронних обчислювальних машин, ускладнення їхньої елементної бази та алгоритмів обчислень. Інший вектор — спроба на новому рівні розвитку техніки осмислити можливість створення машини, що самонавчається і самоорганізується, яка на певній стадії свого становлення стала б здатною приймати самостійні творчі рішення.

На сучасному етапі комп’ютерного моделювання створені комплексні системи, що самонавчаються, які отримали назву штучних нейронних мереж (оскільки функціонують за аналогією з нейронними зв’язками в людському мозку). Вони використовуються для прогнозування природних явищ та соціальних подій, класифікації big data та розпізнавання образів. Моделювання нових нейронних мереж активно розвивається, а сфера їх застосування неухильно розширюється. Зокрема, існують дослідження про можливість розвитку машинної психологічної інтуїції, яка використовувалася б у психодіагностиці. Проте вчені поки песимістично говорять про створення штучної нейронної мережі, за комплексом властивостей та рівнем складності наближеної до людського мозку. І тим більше вони оминають питання онтологічного стрибка від системи, що копіює людську природу, до штучної особистості, яка має не лише свободу у прийнятті рішень, а й гуманістичну аксіологію*.

Але питання, яке можна було б почати зі слів «якщо (а може, коли?) буде створено штучний інтелект», набуває рис проблеми етичного характеру й активно осмислюється в сучасній літературі та кінематографії. На суд читача чи глядача виноситься етична драма у трьох сценаріях: чи можна продовжувати називати людиною того, чиє тіло практично повністю замінено штучними органами? Чи можна буде назвати людиною штучне виробництво, машину, якщо вона виявляє особистісні характеристики, якщо вона навчилася любити? Якщо штучний розум, що мислить вільно і раціонально, вважатиме ірраціональність людської істоти недосконалою і згубною, якщо, проаналізувавши світову історію, він прийде до висновку, що людство руйнує саме себе і світ, в якому живе, якщо він оцінить рівень людської агресії та ненависті, яка панує у суспільстві, то він, штучний інтелект, не обтяжений «закваскою пороку»,  не вважатиме єдиним правильним рішенням знищити людський рід?!

Дискусія з етичної площини поступово перетворюється на екзистенційну. Людина ніби переносить проєкцію своєї особистості з її онтологічними проблемами та душевними муками на штучний образ себе. Чому вона це робить? Що саме так нестерпно людині нести самій, що вона відчужує це та перекладає на штучний інтелект? Відповідь на такі питання лежить на межі людського єства та духовної реальності.

Нам нестерпно усвідомлювати свою гріховність, нести свою неправоту. Ми розуміємо, що навіть якщо для нас немає Бога, засудження за злочин об’єктивно існує і покарання за законом бумерангу нас обов’язково спіткає. Злочин не так у діях і вчинках, як у злості та запеклості наших сердець. Штучний інтелект постає як безпристрасний і об’єктивний суддя, який карає порушення вселенського закону. Він ніби стає alter ego Судді Небесного, вигнаного із соціуму та із совісті. Там, де немає Бога, людство дивиться на себе очима машини. Секулярний світ, який не знає Творця, не знає ні сили прощення, ні глибини милості. Тому у рукотворного судді для людства один вирок – знищення.

Штучний інтелект − це дзеркало нас самих. Ми люди настільки, наскільки ми розуміємо суть нашої людяності. Але вона ставить надто високу планку і вимагає від нас особистісного акту, самовідданості, сил для яких ми в собі не знаходимо. Навіть зібравши волю в кулак, ми не зможемо стати добрішими. І критерії доброти у кожного свої. Ось ми й намагаємося «добудувати» гіпотетичну реальність, у якій програємо сценарії тотальної антигуманності чи людства, і доводимо їх до логічного кінця. Якщо в нашому недалекому майбутньому у таємницю того, що робить людину людиною, зможе проникнути машина, якщо вона навчиться любити і заради цього кохання буде готова до самопожертви — що заважає визнати її людяність? І навпаки, якщо ми замикаємось у своєму егоцентризмі, усвідомлено і послідовно викорінюємо в собі такі якості, як милосердя, вірність, здатність шанувати когось вищого, ніж ми самі, якщо ми вбиваємо любов, чи не позбавляємо ми всім цим людської гідності? І штучний інтелект, якому чужа людська етика, виявляється правішим за нас.

Читайте також:

Якщо одного разу (а можливо, коли?) штучний інтелект буде створено, він стане продовженням нас. І розділить перед Богом нашу спільну долю.

*Аксіологія (грец. axios − «цінний», logos − «вчення») − філософське вчення про моральні, етичні, культурні тощо цінності, загальнозначущі принципи, що визначають спрямованість людської діяльності, мотивацію людських вчинків; теорія цінностей.

Автор: Всеволод Погасій

Джерело: Журнал «Рішення»

Сподобалось? Підтримайте Газета Слово про Слово на Patreon!

Привіт 👋 А ви уже підписані?

Підпишіться, щоб отримувати новини кожного вечора!

Підтримайте наших журналістів, пожертвуйте прямо зараз! Це дуже потрібний і гучний голос на підтримку якісної християнської журналістики в Україні. 5168 7574 2431 8238 (Приват)

Редакція

Слово про Слово – інформаційний християнський ресурс. Публікуємо щоденні новини, коментарі, аналітику, що висвітлюють релігійну тематику в Україні та світі. Публікуємо статті різних жанрів, авторські блоги, оповідання, поезію, притчі.

Схожі статті

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Дивіться також
Close
Back to top button
Дорогий читачу, дякуємо, що ви з нами

Запрошуємо стати частиною спільного майбутнього та приєднатися до друзів “Слово про Слово” – тих, кому не байдуже, чим наповнюється український інформаційний простір. Тих, хто дивиться на світ з християнської позиції. Підтримати проєкт

Сподобалось? Підтримайте Газета Слово про Слово на Patreon!