Біблія – не "картина на стіні", а "вікно"
Чим Біблія відрізняється від “Володаря Перснів” Толкіна? Тим, що Біблія – не “картина на стіні”, а “вікно”. Якщо ви думаєте, що книги Святого Письма зображують якийсь далекий, майже ідеальний, недосяжний світ, то ви сильно помиляєтесь.
Світ Біблії – не Середзем’я, майстерно зображене Професором, населене симпатичними, але нереальними істотами. Звісно, якесь відлуння нашого життя можемо знаходити і в персонажах та подіях Толкіна.
Біблія – це наш світ, і ми можемо побачити його таким, яким він є насправді. З підлістю і зрадою, зі страхом смерті, надіями і розчаруваннями, з інтригами та сімейними конфліктами. Жодного ідеалізму. Без фільтрів та ретуші. Годі сердитися на біблійних авторів – вони радше журналісти-документалісти, ніж режисери голівудських блокбастерів.
Оскільки світло з цього “вікна” падає ідеально, ми можемо розгледіти все так, як воно є насправді – панораму людства, в центрі якої – хрест Ісуса Христа.
Кожного разу, коли я беру в руки Біблію, я заглядаю не просто “в Біблію”, а наче дивлюся крізь неї – і бачу поради на сьогодні, причини для надії, Божу славу.
Можна сказати, Біблія – не просто вікно, а телескоп, що розкриває нам великі діла Божі, і одночасно мікроскоп, що проникає до найпотаємніших шпарин нашої душі.
Звісно, можна вивчати телескоп. Дивитися, як влаштовані коліщатка, які стоять лінзи, з якого металу вилита труба. Дивуватися міцній підставці. Захоплюватися цілісності всієї конструкції. Віддавати належну шану інженерам і майстрам.
Але наскільки краще використовувати прилад за призначенням – і дивитися не НА НЬОГО, а КРІЗЬ НЬОГО…
В іншому випадку є небезпека вскочити в фундаменталізм, або й зробити з Біблії те, чим вона не може бути – ідола.
І так, я знаю, Біблія є дзеркалом. Але то вже трохи інша історія та інша ідея для посту. Як і інші ілюстрації, наприклад “Біблія – це меч, а не бабусин сервіз у серванті. Не його треба оберігати, а ним захищатися”.
[sc name=”futerblock” ]