78 % українців, яких війна змусила виїхати за кордон, хочуть повернутися додому

Дедалі більше українців, яких війна змусила виїхати за кордон, прагнуть повернутися додому. Із середини вересня їхня кількість зросла на 16 пунктів і зараз становить 78 %. Це найвищий показник за весь час опитування, починаючи з травня 2022 року. І це попри те, що 71 % опитаних заявляють, що мають можливість залишатися за кордоном. Про це свідчать результати дослідження Gradus Research.
Джерело: gazetavv.com
Згідно з результатами опитування, знизилася і кількість охочих залишитися на новому місці проживання − таких поки що тільки 7 %.
«Люди схильні трактувати позитивні новини про деокупацію територій як сигнал, що можна повертатися додому. Однак питання безпеки й надалі залишається одночасно і ключовим драйвером, і бар’єром у цьому. Це пояснюється тим, що відчуття безпеки є дуже суб’єктивним, і те, що для когось виглядає як “уже можна повертатися”, для інших усе ще становить загрозу», − пояснює Євгенія Близнюк, соціологиня, засновниця та директорка дослідницької компанії Gradus Research.
Робота за кордоном
Прагнути до повернення українців змушує і непроста ситуація з роботою та доходами. Загалом рівень працевлаштованості дещо підвищився і становить 61 %. Найвищий показник працевлаштованості спостерігається серед українців, які залишилися вдома, − 66 %. Що стосується внутрішньо переміщених осіб і зовнішніх мігрантів, то серед них 55 % і 52 % працевлаштовані відповідно.
Доходи під час війни
Більшість українців продовжує декларувати зменшення доходу від початку повномасштабного вторгнення (77 %), і лише 3 % вказують, що їхній дохід збільшився.
Особливих змін у стабільності доходу серед працевлаштованого населення не зафіксовано − 74% продовжують отримувати зарплату. Водночас майже половина (47 %) працевлаштованих не мають упевненості в тому, чи отримуватимуть вони її й надалі.
Читайте також:
Найбільші потреби
Більша частина опитаних українців потребують грошей (66 %) і це залишається найбільшою потребою, а близько третини − доступу до роботи (31 %). Відзначається зменшення потреби в продуктах, медикаментах, доступі до медобслуговування та освіти.