Проза

За вітриною магазину

Півлітрова банка томатного соку докірливо стояла край столу. Однак ми того вечора, ігноруючи корисний продукт від компанії «Чумак», поклали на блюдця по шматку пирога. Висококалорійний, некорисний продукт. На ніч. Жах!
– Ви, вузьколобі, зациклилися на своїй Біблії. Хіба не бачите, що молодь за вами не йде? Подивіться, які гаджети існують у наш час! – його рука театрально помахала в повітрі останньою моделлю айфона. – Озирніться навколо!
Ми слухняно озирнулися на всі боки. Затишна кімната: диван, чайний столик, полиці з книгами, велике вікно, а за вікном – міський двір, з якого доносилися дитячі голоси.
– Ви лякаєте людей пеклом і гріхами. Не треба цього робити. Страх – це гріх. Бачили фільм «Воно»?
Ми не бачили фільму «Воно», але чули, що його знято за романом Стівена Кінга про страшного клоуна з намальованим ротом, який нападав на дітей.
– Подивіться. Там глибокий сенс. Ми – полонені своїх страхів. Якщо звільнимося від них, то станемо щасливими і вічно молодими. Якщо не будемо наїдатися. Особливо на ніч.

Стрілки годинника наближалися до 21:00. Ми дружно поклали по другому шматку пирога. Томатний сік обурено здригнувся в скляній банці.
Промова продовжилася.
– Біблія по-своєму гарна, але її час минув. Зараз, завдяки науці, зокрема квантовій фізиці, є більш досконалі знання про вічне життя.
Стало цікаво, особливо присутнім фізикам. Щоправда, двадцять п’ять років тому на лекціях з квантової фізики про потойбічний світ нічого не розповідали. Можливо, тепер, через чверть століття, у рамках спецкурсу складають іспити на знання тонких світів?
– Ми проживаємо багато життів. У стані гіпнозу їх можна згадати, збагатитися досвідом минулих століть, звертатися до них, як до книг у бібліотеці. Це новітні досягнення.
– Дозвольте, які ж це новітні досягнення? Це ж учення про реінкарнацію. Найдавніші культи, такі як індуїзм і буддизм, уже сотні років проповідують про це.
Виникла незручна пауза: наш опонент явно нічого не знав про таке древнє коріння квантової фізики. Повагавшись, він уперто сказав:
– Неважливо. Все одно це сучасно, а Біблія – ні.
Дискусія тривала до глибокої ночі. Як завжди буває за подібних ситуацій, пристрасті розпалювалися, емоції зашкалювали, а до єдиної думки так і не дійшли. Прірва між двома точками зору на життя земне і потойбічне тільки збільшилася.

Після таких розмов важко звільнитися від нав’язливих думок. Вони крутяться в голові, не даючи заснути, підказують, як треба було відповісти, наводячи на пам’ять все нові й нові аргументи. Однак слід визнати, що сперечалися ми наосліп, оскільки не знали до кінця, про що йде мова, не уявляли картину в повному обсязі. Адепт нового вчення весь час цитував книгу якогось гіпнотерапевта, засновника їхнього руху, і закликав прочитати його видатну працю. І я вирішила придбати «нетлінку».
У кутку супермаркету прилаштувався книжковий магазинчик. Шум торгового залу сюди майже не долітав, хоча крізь скляні стіни було видно, як снують із залізними візками покупці, жовтими плямами відсвічують кричущі оголошення про знижки, розгулюють роздавальники рекламних листівок у смішних костюмах – смугастий тигр, ведмідь-панда і коричнева мавпочка.
Крім продавця – жінки років п’ятдесяти п’яти – у магазинчику нікого не було. Потрібна книга знайшлася доволі швидко: вона стояла на полиці з написом «Езотерика».
– Думала, товстіша буде! – здивувалася я.
Продавщиця винувато глянула на мене.
– Зате не гнітюча, – зауважила вона.
– Ви її читали?
– Спробувала. Ви знаєте, я теж цікавлюся подібною літературою. Нещодавно почала читати книгу, в якій жінка, котра пролежала кілька днів у комі, розповідала, що потрапила в пекло. До кінця я не витримала. Там описувалися жахливі речі: прямо про справжнє пекло, про муки, про чудовиськ. Така туга мене охопила – просто жах! Виявляється, за будь-який гріх ми несемо покарання. Жінки можуть бути покарані за аборти, наприклад…
Продавщиця замовкла, на очі їй навернулися сльози. І тут стався несподіваний поворот.
– А потім я почала читати цю, – вона показала на щойно куплену мною книгу.
– І як вам?
Явно не бажаючи ображати мене, продавщиця спробувала було висловити своє ставлення якомога м’якіше:
– Принаймні, немає такої туги… Але я мало прочитала, сторінок п’ять.
– Не знайшли того, що шукали?
Вона мовчки й сумно похитала головою:
– Я і в церкві була. Свічки поставила, біля ікони Миколи-угодника постояла. Кажуть, допомагає.
– Допомогло?
Знову похитування головою. Очі дедалі більше наповнювалися слізьми.
– Люди якісь метушливі: діловито хрестяться, квапливо кланяються і біжать, усі кудись біжать. Я навіть хреститися не могла, не хотіла так само демонстративно щось робити. Напевно, я помиляюся, але все якесь несправжнє. Ну, мені так здається.
Помовчали. Книга гіпнотерапевта лежала на прилавку, що розділяв нас.
– А Біблію пробували читати?
– Та я не розумію сенсу навіть такої відомої фрази, як «Христос узяв на Себе наші гріхи»! – вигукнула продавщиця з якимось відчаєм і прихованим болем. – Що означає «узяв»? Як Він їх узяв? Де взяв? Люди грішать постійно, я грішу постійно. Він що – підходить, простягає руки й забирає? Адже ні! Він не може їх узяти, їх занадто багато! І життя на землі не припиняється, тому й гріхи не закінчуються. Він жив давно і помер давно, а я живу зараз і грішу сьогодні, і грішила вчора, і буду грішити взавтра. Я не можу перестати грішити!
Сльози, наповнивши очі по вінця, закапали на книгу. Продавщиця, злякавшись, квапливо почала витирати їх рукавом. Я стояла, вражена несподіваною сповіддю біля прилавка.
– Мій батько за кілька років до смерті став віруючим. Знав усі ікони, ходив постійно в церкву. Змушував мене хрестик носити. Навіщо? Я не розуміла. Він не міг пояснити. Ну навіщо мені хрестик на шиї, якщо я нічого не розумію?!
Вона замовкла, відвернувшись в бік багатоголосого світу, який за склом метушливо скуповував все, що пропонували полки супермаркету.
– Так, усі ми колись помремо. І головне питання, яке треба вирішити за життя, – де будемо проводити вічність.
І чим ближче вічність, тим гостріше повстає ця проблема. Судячи з усього, ваш батько в молодості такими питаннями не переймався, а в старості – ще й як! Ісус Христос, всемогутній Бог, прийшов на землю в тілі людини. Не маючи гріха, помер мученицькою смертю. Уявіть, що Його кров – це єдина коштовність, яку ми можемо взяти з собою за останню межу. Кожен прийде до Творця, з кожного Він зажадає звіту.
– Саме так! Якраз це я чудово розумію… і боюся.
– Якщо ми повірили в Ісуса за життя, якщо прагнули пізнати Його, наслідувати Його, то, перейшовши у вічність, зможемо сказати: «Ось те, що оплачує наші злочини» – і вказати на кров Христа. Ось що означають слова: «Він узяв на Себе наші гріхи».
Вона дивилася напружено, намагаючись не пропустити ні слова. І раптом щось змінилося в погляді. Він знову затуманився сльозами, але тепер це були сльози радості.
– Я зрозуміла, – майже шепіт.
– Я зрозуміла! – майже крик.
Крик новонародженого.
Бесіда тривала ще кілька хвилин.
– Читайте Біблію. Вона розповість про те, який Він, наш Бог. Чого Він хоче від нас. Які ми.
– Я намагалася, але все так незрозуміло…
– Почніть читати Євангеліє від Луки. Напевно, ви застрягли на першому розділі Євангелія від Матвія?
– Як ви довідалися? Так, там якісь довгі переліки імен.
– Багато що буде незрозумілим і зараз, але ви продовжуйте читати. А якщо перед читанням помолитися короткою молитвою: «Господи, пошли мені розуміння при читанні Слова Твого!» – то буде ще краще.
Двері відчинилися, впускаючи в маленьке приміщення нового покупця і різноголосся натовпу. Я забрала навіщось куплену книгу, поклала її в пакет і пішла до виходу.
– Дякую… – долинуло слідом.
І стало зрозуміло, навіщо я приходила в магазин.

Надія Орлова

Джерело: Журнал Віра і Життя

Сподобалось? Підтримайте Газета Слово про Слово на Patreon!
Become a patron at Patreon!

Привіт 👋 А ви уже підписані?

Підпишіться, щоб отримувати новини кожного вечора!

Підтримайте наших журналістів, пожертвуйте прямо зараз! Це дуже потрібний і гучний голос на підтримку якісної християнської журналістики в Україні. 5168 7574 2431 8238 (Приват)

Редакція

Слово про Слово – інформаційний християнський ресурс. Публікуємо щоденні новини, коментарі, аналітику, що висвітлюють релігійну тематику в Україні та світі. Публікуємо статті різних жанрів, авторські блоги, оповідання, поезію, притчі.

Схожі статті

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Back to top button