Ми пів року слухали умовляння про те, що якщо Господь допустив лихо, то треба з цим змиритися: не чинити опір, дозволяти вбивати себе покірно, віддавати Доми молитви під казарми, дочок на зґвалтування – не противитися злому, коротше. Бо Господь, говорили нам, усе це допустив, отже, це Божа воля.
І ось тепер оголошена «часткова могилізація». Влада, яка від Бога, тобто виконуючи Його волю, бо Він допустив, отже, без варіантів, командує, щоб будь-яка особа чоловічої статі, що розкриває утробу, негайно здала кров. Бажано – всю!
І світ перевернувся, трапилася метаморфоза, ті, хто закликали ближнього з радістю йти на плаху, почали закликати посилено молитися: щоб ось це все швидше закінчилося, щоб мир у всьому світі, щоб Творець дав нарешті правителю розуму (закреслено) мудрості й щоб помилував свій народ (Господь, звичайно, не правитель)…
І ось питання: а що з Божою волею? І що з покорою владі, яка від Бога? Тепер із речмішками у військкомат – виконувати волю Божу?
Якщо так, тоді питань немає. Не було б. Але вони є. Бо черг із речовими мішками достатньо, але вони не у військкомат, а за кордон – прямо в лапи ненависному НАТО. Затори на КПП, авіаквитки по мільйону за штуку. В один кінець, звісно.
Від чого? Чому? Бо інакше ти поїдеш теж за кордон. Але не в НАТО! (Хоч якась відрада!) Різниця лише в тому, що з цього, іншого закордону ти, швидше за все, повертатимешся в рефрижераторі.
В кращому випадку. А в гіршому – залишишся обгорілою головнею в якомусь броньовичку. Наші своїх не кидають, у них з 55 тис. загиблих тільки 5937 своїх виявилося.
Така перспектива якось не надихає. Звідси й несподіване прагнення молитви, звідси й любов до закордону. І все ж, у цій ситуації молитися – це за великим рахунком означає сперечатися з Божою волею. Адже Він допустив!
Але навіть якщо удаєш, що змирився і готовий коритися владі, аж до рефрижератора, то якось тривожно всередині, якась нестикування в мізках, виникають запитання. І найголовніше із них: навіщо? А ось на нього немає відповіді. І ніколи не буде.
Бережіть себе і бережи вас Господь!
Чудова стаття і гарна відповідь певним – байдуже-боязливим мовчунам, тобто нашим колишнім “братам”: т. зв. “євангельським християнам” у рф!
Разом з тим в їх середовищі є й такі персони, що – ПРЯМО й БЕЗПОСЕРЕДНЬО, ВІДВЕРТО і ГОЛОСНО – підтримують і схвалюють жахливі криваві злочини озвірілих путінських бандитів і головорізів в Україні!