Яблуко на всю голову та Ісаак Ньютон

Ісаак Ньютон (1642-1727) крім заняття математикою, механікою, оптикою та іншими науками, приділяв чималу увагу богословським дослідженням – догматиці, герменевтиці, біблійній хронології, тлумаченням на пророцтва Данила та Івана Богослова.
У своїй роботі «Принципи математики» великий вчений писав: «Як немічні раби, ми потребуємо Бога. У міру нашого розуму ми повинні осягнути міць і велич Божественного Знання і віддатися Йому. Всевишній нескінченний і Абсолютний. Він Всемогутній і всезнаючий. Його існування пов’язане з вічністю. Він знає про все, що було, і про все, що буде. Він нескінченний і безмежний. Він – Вічносущий. Існування Його аж до кінця. Він присутній всюди. Перебуваючи в будь-який час в будь-якому місці, Він створює час і його проміжки».
Розповідають, що якось в кабінет Ньютона заглянув приятель-агностик (безбожники в ті часи вважали за краще називатися агностиками, оскільки слово «атеїст» мало дуже негативний відтінок). Побачивши там майстерно виготовлену механічну модель сонячної системи, гість захоплено вигукнув: «Яке диво! Хто зробив це?». «Ніхто, – була відповідь, – саме утворилася». «Ти жартуєш?» − мудро посміхнувся відвідувач. «Ні в якому разі! – відповів вчений, – Ти ж віриш, що набагато складніший оригінал виник сам по собі. Чому ж тоді саме по собі не може виникнути і його примітивна подоба?».
Відкриті Ньютоном і названі його ім’ям закони руху дозволяли визначити, як буде рухатися тіло, якщо відомо, яка сила до нього прикладена. Розглядаючи закони Кеплера, що описують рух небесних тіл, Ньютон поставив запитання: а чи можна розв’язувати зворотну задачу? Якщо нам відомо те, як рухаються планети, чи можемо ми з цього дізнатися, якою є та сила, що змушує їх рухатися саме таким чином?
Для вирішення цього завдання вченому довелося розвинути систему диференціальних числень. І в підсумку складних математичних перетворень була виведена проста і витончена формула Закону всесвітнього тяжіння. Виявилося, що сила, відповідальна за планетарний рух, пропорційна масам тіл, що взаємодіють, і обернено пропорційна квадрату відстані між ними.
Читайте також:
Так що якщо вам в наступний раз скажуть, що Ньютону, нібито, впало на голову яблуко, і саме в результаті цієї події великий вчений дізнався значення гравітаційної константи з точністю до восьмого знака після коми, слід розуміти, що історія ця трохи перебільшена.







