Всі знають історію Гітлера. Робив собі дядько все, що хотів. Згубив мільйони невинних душ. Вчинив із себе бога. А потім, коли зрозумів, що влип, пустив собі кулю в лоба… І все? Робив, що заманеться і втік від відповідальності, показавши всім велику дулю?
На жаль, подібних історій є чимало. І це є серйозна моральна проблема. Адже всі колись помруть і ніхто не уникне смерті. І що тоді втрачає нечестивець, який живе безбожно і нагрішивши досхочу, вкорочує собі віку? І яка тоді перевага в праведника? В такому разі Гітлер залишається безкарним, а, отже, мораль опиняється під серйозним питанням. Для чого жити етично, якщо можна жити, як негідник, а потім накласти на себе руки й всі кінці в воду?
Та все суттєво змінюється, якщо існує воскресіння мертвих і Божий суд. А це є фундаментальні істини християнської віри. Без них мораль немає основи. Ось що говорить Ісус: «Істинно, істинно говорю вам: Надходить час, – ба, вже й тепер він, – коли померлі вчують Сина Божого голос, а вчувши – оживуть. Бо як Отець має життя у Собі, так і Синові дав, щоб мав життя у Собі. І владу Йому дав суд чинити, Він бо – Син Чоловічий. І не дивуйтеся з того, бо надходить час, коли всі, хто у гробах, голос Його вчують, і вийдуть ті, що чинили добро, на воскресіння життя. А ті, що зло чинили, – воскреснуть на суд» (Йо. 5:25-29).
Отже, воскреснуть всі без винятку. І всі стануть перед Богом. Щоправда, одні для життя, інші для суду. І цей суд буде безсторонній, справедливий і страшний. Як сказано в іншому тексті Нового Завіту: «Призначено людям раз умерти, потім же суд» (Євр. 9:27). Призначено всім без винятку. Але одним для виправдання у життя, а іншим для засудження в загибель. Ніхто не уникне відповідальності. Кожен складе звіт перед Богом. «Всім бо нам треба з’явитися перед судом Христовим, щоб кожний прийняв згідно з тим, що зробив, як був у тілі: чи добре, чи зле» (2 Кор. 5:10).
Жоден грішник не зможе використати смерть, щоб сховатися від Бога. Не вийде. Не вдасться. Як сказано в 138/139-му псалмі: «Куди мені піти від Духу Твого? Куди мені втекти від обличчя Твого? Зійшов би я на небо – Ти там єси, ліг би я у Шеолі – і там Ти. Взяв би крила зірниці, осівся б на край моря, – і там рука Твоя мене б водила, і Твоя десниця мене б тримала. Сказав би я: “Принаймні тьма нехай мене покриє, і світло, неначе ніч, мене сповиє”, – та навіть темрява для Тебе не занадто темна; і ніч, немов день, світить. Так темрява, як і світло!» (Пс. 138/139:7-12).
Бог, а не грішник є Владикою над смертю. Він судить і вирішує, а не людина. Він дає життя і забирає його, а не творіння. «У ті дні шукатимуть люди смерть, та не знайдуть її; бажатимуть умерти, та втече смерть від них» (Одкр. 9:6). Смерть не буде сховищем для беззаконника, вона буде Божим присудом над ним, і то у час і спосіб, як сам Бог призначить. Грішник не буде вирішувати, коли і як йому померти, це вирішує Бог. Ось чому Ісус говорить: «Кажу вам, Моїм друзям: Не бійтесь тих, що убивають тіло, а потім більш нічого заподіяти не можуть. Я покажу вам, Кого треба боятись: бійтеся Того, що, вбивши, має владу вкинути в пекло. Так, кажу вам: Того бійтесь» (Лук. 12:4,5).
Читайте також:
І це є Той, про Кого в Книзі Об’явлення Йоан написав: «Потім бачив я престол великий білий і Того, Хто сидить на ньому, що від обличчя Його втекли земля і небо, і не знайшлося місця їм. Бачив я і мертвих, великих і малих, що стояли перед престолом, і книги порозкривано; і інша книга розкрита, що є книга життя; і суджені були мертві – з написаного в книгах, по ділах своїх. Море віддало мертвих, що в ньому, і смерть і ад віддали мертвих, що в них, і суджено кожного по ділах його. І смерть і ад повержено в озеро вогню. Це є смерть друга, озеро вогню» (Об. 20:11-14).
