Домашня»Притчі»Притча: Про любов в подружжі

Притча: Про любов в подружжі

Притча

16
Поширень
Pinterest WhatsApp

На краю поля стояли Любов і Розлука і милувалися молодою парою. Розлука говорить Любові:
– Закладемося, що я їх розлучу?
Любов відповідає:
– Стривай, дай я зроблю до них всього один підхід, а потім ти можеш підходити до них стільки, скільки захочеш, – і тоді побачимо, чи зможеш їх розлучити.
Розлука погодилася.
Любов підійшла до молодої пари, доторкнулася до них, заглянула в їхні очі і побачила, як між ними пробігла іскра… Після того відійшла і каже:
– Тепер твоя черга.
Розлука відповіла:
– Ні, зараз я нічого не можу зробити – зараз їхні серця наповнені любов’ю. Я прийду до них пізніше.
Минув час. Розлука заглянула в будинок і побачила молоду матір з немовлям, батька. Вона сподівалася, що любов вже минула і тому з надією переступила поріг їхнього будинку. Але, заглянувши в їхні очі, вона побачила Подяку. Тоді вона повернулась і сказала:
– Я прийду до них пізніше.
Минув час, Розлука знову з’явилася до них – у будинку галасували діти, з роботи прийшов втомлений чоловік, мати заспокоювала дітей. Розлука сподівалася, що вже тепер вона точно зможе їх розлучити, бо ж за цей час і Любов, і Подяка вже давно повинні були вивітритися з їхніх сердець. Але, заглянувши в їхні очі, вона побачила Повагу і Розуміння.

Більше про кохання:

– Я загляну пізніше, – сказала Розлука.
Минув час. Знову прийшла в їхній дім Розлука. Дивиться вона – діти вже дорослі, сивий батько пояснює щось своїм дітям, дружина щось готує на кухні. Глянула в їхні очі й розчаровано зітхнула: вона побачила в них
Довіру.

– Я прийду пізніше, — сказала Розлука і вийшла.
Минув ще час. Заглядає знову Розлука в будинок, дивиться, а там бігають онуки, біля каміна сидить, похнюпившись, старенька жінка.

Розлука дивиться і думає про себе:

– Ну от, схоже, мій час настав. Хотіла вона було зазирнути старенькій в очі, але та встала і вийшла з дому. Розлука пішла за нею. Незабаром прийшла старенька на цвинтар і сіла біля могили. Це була могила її чоловіка.
– Схоже, я запізнилася, — подумала Розлука, — час зробив за мене мою роботу.

І Розлука заглянула в заплакані очі старенької. А в них вона побачила
Пам’ять — Пам’ять про Любов, Подяку, Повагу, Розуміння і Довіру …
Від щирого серця бажаю і вам, щоб у вашім серці жила Пам’ять про Любов, Подяку, Повагу, Розуміння і Довіру …

Приєднатися до нас у Facebook  Twiter   Instagram

Підтримайте журналістів slovoproslovo.info!

Кожне пожертвування має значення

Криза та епідемія – час, коли достовірна інформація життєво важлива. Але криза – це час, коли незалежні християнські медіа (а саме вони надають християнський погляд на все, що відбувається) дуже вразливі. Ваша підтримка важлива для нас і дозволить нам і далі робити нашу роботу.

Кожен внесок, неважливо наскільки великий він чи маленький, – це голос на підтримку християнської журналістики. Дякуємо!

Пожертвувати

Виберіть варіант, який вам найбільше підходить. Щиро дякуємо вам за вашу щедрість! .

Пожертву із-за кордону можна надсилати на картковий рахунок:

5168 7427 1505 4262 (JAKOBCHUK ANATOLIJ)

IBAN: UA343052990000026204691061008

Попередня стаття

Нічого не бачу, нічого не чую

Наступна стаття

Рада Церков поставила кандидатам до парламенту питання щодо моралі і релігійної свободи

2 коментарі

  1. 24.10.2019 at 15:08 — Відповіcти

    Чудова притча але без закінчення :(((
    чи не могли б дописати її))

    https://slovoproslovo.info/pro-liubov-v-podruzhzhi/

  2. Анатолій Якобчук

    Дописали!

Залиште коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *