Домашня » Притчі » Притча: Про любов в подружжі

Притча: Про любов в подружжі

Притча

12
Поширень
Pinterest WhatsApp

На краю поля стояли Любов і Розлука і милувалися молодою парою. Розлука говорить Любові:
– Закладемося, що я їх розлучу?
Любов відповідає:
– Стривай, дай я зроблю до них всього один підхід, а потім ти можеш підходити до них стільки, скільки захочеш, – і тоді побачимо, чи зможеш їх розлучити.
Розлука погодилася.
Любов підійшла до молодої пари, доторкнулася до них, заглянула в їхні очі і побачила, як між ними пробігла іскра… Після того відійшла і каже:
– Тепер твоя черга.
Розлука відповіла:
– Ні, зараз я нічого не можу зробити – зараз їхні серця наповнені любов’ю. Я прийду до них пізніше.
Минув час. Розлука заглянула в будинок і побачила молоду матір з немовлям, батька. Вона сподівалася, що любов вже минула і тому з надією переступила поріг їхнього будинку. Але, заглянувши в їхні очі, вона побачила Подяку. Тоді вона повернулась і сказала:
– Я прийду до них пізніше.
Минув час, Розлука знову з’явилася до них – у будинку галасували діти, з роботи прийшов втомлений чоловік, мати заспокоювала дітей. Розлука сподівалася, що вже тепер вона точно зможе їх розлучити, бо ж за цей час і Любов, і Подяка вже давно повинні були вивітритися з їхніх сердець. Але, заглянувши в їхні очі, вона побачила Повагу і Розуміння.

Більше про кохання:

– Я загляну пізніше, – сказала Розлука.
Минув час. Знову прийшла в їхній дім Розлука. Дивиться вона – діти вже дорослі, сивий батько пояснює щось своїм дітям, дружина щось готує на кухні. Глянула в їхні очі й розчаровано зітхнула: вона побачила в них
Довіру.

– Я прийду пізніше, — сказала Розлука і вийшла.
Минув ще час. Заглядає знову Розлука в будинок, дивиться, а там бігають онуки, біля каміна сидить, похнюпившись, старенька жінка.

Розлука дивиться і думає про себе:

– Ну от, схоже, мій час настав. Хотіла вона було зазирнути старенькій в очі, але та встала і вийшла з дому. Розлука пішла за нею. Незабаром прийшла старенька на цвинтар і сіла біля могили. Це була могила її чоловіка.
– Схоже, я запізнилася, — подумала Розлука, — час зробив за мене мою роботу.

І Розлука заглянула в заплакані очі старенької. А в них вона побачила
Пам’ять — Пам’ять про Любов, Подяку, Повагу, Розуміння і Довіру …
Від щирого серця бажаю і вам, щоб у вашім серці жила Пам’ять про Любов, Подяку, Повагу, Розуміння і Довіру …

Приєднатися до нас у Facebook  Twiter   Instagram

Підтримайте розвиток сайту "Слово про Слово"

Slovoproslovo.info – Газета “Слово про Слово є неприбутковим проєктом і працює коштом пожертв.

 Ми прагнемо забезпечити якісну незалежну християнську журналістику, якій ви можете довіряти. Але на те, що ми робимо, потрібно багато важкої праці, часу та грошей.

 Просимо вас фінансово підтримати розвиток та діяльність цього інформаційного християнського ресурсу.

Попередня Стаття

Нічого не бачу, нічого не чую

Наступна Стаття

Рада Церков поставила кандидатам до парламенту питання щодо моралі і релігійної свободи

2 коментарі

  1. Катя
    24.10.2019 в 15:08 — Відповіcти

    Чудова притча але без закінчення :(((
    чи не могли б дописати її))

    https://slovoproslovo.info/pro-liubov-v-podruzhzhi/

  2. Анатолій Якобчук
    Анатолій Якобчук
    01.11.2019 в 00:01 — Відповіcти

    Дописали!

Залиште коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *