Блог Себастьяна Тегзи

Все є від Бога?

Кожен, хто коли-небудь у житті читав Святе Письмо, неозброєним оком міг помітити, що всі події, які описуються в ньому, приписуються Богові. І добрі й злі. З біблійної перспективи все є від Бога. Все робить Він сам.

Достатньо пригадати всім відому історію Йосифа, якого брати продали в рабство. В книзі Буття прямим текстом сказано, що це Бог відправив його в Єгипет, а не брати. Або взяти хоча б історію Виходу, яка говорить, як про щось само собою очевидне, що це сам Бог вивів народ Ізраїлю з Єгипту. І це Він закам’янив серце фараона. І Він навів недуги на Єгипетський край. Все робить Він. Він сам. Своєю потужною рукою. Або ще один яскравий приклад з історії про Йону. Це Господь кинув на море великий вітер. Господь наготував велику рибу. Господь повелів рибі. Господь виростив тикву. Господь звелів черв’якові підточити тикву. І т.д. і т.п.

Одне слово, як уже було сказано, все є від Бога. Пророк Ісая підсумував цю істину так:

«Я витворюю світло й творю пітьму, чиню добро й допускаю зло. Я, Господь, усе це чиню» (Іс. 45:7). А второканонічна книга Ісуса, сина Сираха, підсумовує цей світогляд так: «Добро і зло, життя і смерть, убозтво й багатство – від Господа» (Сир. 11:14).

Як читати ці тексти? Як їх розуміти? Як сприймати цю богоцентричну мову Біблії? Існує буквалістський підхід. Однак, спираючись винятково на граматику, ми можемо прийти хоч і до дуже впевнених, але, на жаль, досить хибних висновків, що історія є театром одного актора, або ляльковим театром в руках божественного ляльковода. Такий підхід говорить, що від нас нічого не залежить, є тільки визначена доля, фатум, призначення, яке людина ніяк не може змінити. З таким підходом важко погодитись. І загалом більшість християн його не поділяють. Чудово, але як тоді розуміти таку мову Біблії, коли все приписується Богові?

Нещодавно під час ранкового читання Святого Письма я звернув увагу на один текст із книги Второзаконня. Написано так:

«Скликав Мойсей усього Ізраїля і промовив до них: «Ви бачили все, що зробив Господь перед вашими очима в Єгипетській землі з фараоном, зо всіма його рабами та зо всім його краєм; великі проби, що їх бачили ваші очі, оті великі знаки й чудеса. Та не дав вам Господь розуму, щоб збагнути, і очей, щоб бачити, і вух, щоб чути, аж до цього дня» (Втор. 29:1-3).

Мене вразив третій вірш, який говорить, що Господь не дав їм розуму, очей і вух. І я задумався, тому що ці слова, як виглядає, є докором невірному народові, але говорять про те, що їм щось не дав Бог. Логіка Мойсеєвих слів така: Ви бачили великі чудеса, які зробив Господь, АЛЕ Він не дав вам очей, розуму і вух, тому на вас прийдуть усі ці прокляття. Суто граматично така фраза є повним нонсенсом. Але якщо розуміти другу половину не буквалістським способом, а намагаючись збагнути думку автора, то все виходить цілком логічно.

Як же тоді розуміти слова Мойсея? На мій погляд, їх треба розуміти так: Ви бачили чудеса, які Бог робив перед вашими очима, АЛЕ ви відкинули розум, який Господь вам дав, примружили очі, які Бог вам просвітив і затулили вуха, які Він вам відкрив, тому впадуть на вас усі ті прокляття, що записані в Книзі цій.
Отож, я роблю для себе такий висновок: богоцентрична мова Біблії говорить про ініціативу та першість Бога у всьому. Бог над усім. Він планує, задумує, допускає. Все є від Нього, Ним і для Нього. Однак, ця Його першість жодним робом не виключає нашої свободи, відповідальності та співпраці. На мою думку, ми повинні зберігати в своєму особистому релігійному мовленні, а також в наших церковних традиціях цю богоцентричну мову Святого Письма, уникаючи водночас двох крайнощів: з одного боку буквалізму, коли Божа першість невластиво перебільшується, нівелюючи гідність та свободу людини, а з іншого редукціонізму, коли богослов’я настільки раціоналізується і розвінчується філософуванням, що Бога в ньому майже немає і людина повністю залишається здана тільки на саму себе. Нехай так не буде. Нехай Бог залишається в центрі богослов’я, бо тільки так воно залишається собою.

Читайте також:

N.B. Висловлені мною міркування в жодному разі не претендують на істину в останній інстанції. Це є просто сміливі роздуми вголос на дорозі віри.

Сподобалось? Підтримайте Газета Слово про Слово на Patreon!

Привіт 👋 А ви уже підписані?

Підпишіться, щоб отримувати новини кожного вечора!

Підтримайте наших журналістів, пожертвуйте прямо зараз! Це дуже потрібний і гучний голос на підтримку якісної християнської журналістики в Україні. 5168 7574 2431 8238 (Приват)

Себастьян Тегза

Народився 1981-го року на Закарпатті. Одружений. Батько трьох дітей. Бакалавр соціології та богослів'я. В минулому священнослужитель Греко-Католицької Церкви. Сьогодні член Євангельської Церкви Святої Трійці в м. Хуст. Початкуючий письменник.

Схожі статті

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

Дивіться також
Close
Back to top button